Розділ «1. Пісня перва (част. 1)»

ХХІ

Воно річ не трудна із олухом таким,

Що часто й провинить, а все не сторожкий;

Та й наймудріші з нас, що всяке средство знають,

Години й цілі дні такі небачні мають,

Що й віялом своїм дамуня їх убє;

А між дамунями такі завзяті є,

Що віяло у них мечем січе-рубає…

Чого воно так єсть, ніхто сего не знає.

ХХІІ

Учену сватати навченому шкода;

Та і такому жить з ученою біда,

Що й добре народивсь і добре в школі вчився,

А потім на книжки й премудрощі ужився.

Чого буває так, про се ні, не скажу:

Не йде в ту річ воно, що вам перекажу.

Я козаком живу, та всіх остерігаю,

Що панночок собі учених вибирають.

ХХІІІ

Дон Хоз і донна Хоз знай гризлись, а за що?