Розділ «УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ»

Лауреат дев'яти літературних премій (імені Олександра Білецького, Лесі Українки, Олени Пчілки, Михайла Коцюбинського, братів Лепких тощо). Активно займається громадською діяльністю. Був першим головою секретаріату Української всесвітньої координаційної ради. Нині виконавчий директор Ліги українських меценатів, один із засновників міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика та головний редактор видавництва "Ярославів Вал".

ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965)

ЮРІЙ СТАРОСТЕНКО (1923-1965)

Народився Юрій Семенович Старостенко 13 червня 1923 року в місті Забєлишине в Білорусії. Батько його був фельдшером, а мати – медсестрою. Юрко мало не щодня навідувався до лісу, милувався його красою і непомітно для себе переймався глибокою любов'ю до рідної природи...

1934 року родина Старостенків переїхала до нової столиці України – Киева. Краса зустріла його і тут. Скільки близького, спорідненого до білоруської природи побачив хлопець у цьому краї, і скільки нового, небаченого впало в око пильному природолюбу! Тут закінчив Юрій десятирічку, якраз напередодні війни з гітлерівцями. Першим бажанням випускника було кинутись у бій з ворогом. Та замість фронту його направили разом з іншими ровесниками в Донецьку область на жнива. Працювали хлопці до знемоги і зібрали все, до останньої зернини.

Пізніше Юрію Старостенкові випало служити у військах МВС, районному військкоматі міста Києва, у відділі охорони Дніпровського басейну.

Але восени 1934 року, коли Юрію Старостенкові виповнилося всього тридцять літ, його спіткало непоправне горе – він тяжко захворів.

Довгими безсонними ночами згадувалось життя, наповнене багатьма незабутніми подіями, марились білоруські бори, українські ліси – в пам'яті, виявляється, не згасли малюнки природи. То чому б не розповісти про все це людям? А тут ще й знайомство нещодавно сталося на пташиному базарі – з письменником Олександром Копиленком.

Знову попливли довгі безсонні ночі, але вже не тільки в спогадах, а її у натхненній творчій праці над аркушами паперу...

І ось 1938 року з'явилося друком перше оповідання Ю. Старостенка про природу Карпат "Рідні гори". А наступного року вийшла у світ перша книжка його природничих оповідань "Ловись, рибко!".

Твори письменника лаконічні та щирі. Автор часто вдасться до персоніфікації – надає явищам природи, тваринам та рослинам людських властивостей. Письменник любив повторювати: "Капи я пишу для дітей про нашу прекрасну природу, я відчуваю, що знайшов своє місце в житті".

Багато задумів не встиг здійснити 10. Старостенко. 1963 року він помер.

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ (1912-1983)

ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ (1949-2001)

Ярослав Михайлович Стельмах народився ЗО листопада 1949 р. в Києві в родині відомого українського письменника Михайла Стельмаха. Закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, Вищі літературні курси в Москві та аспірантуру. Працював викладачем у вищих навчальних закладах, перекладачем.

Відомий літератор Абрам Кацнельсон згадував часи, коли він підтримав на Всесоюзному семінарі молодих письменників молодого українського драматурга Ярослава Стельмаха, порекомендувавши його п'єси знаменитому тоді Панасу Салинському – голові ради з драматургії Союзу письменників СРСР, що формував репертуар усіх театрів країни. Ярослав Салинському дуже припав по душі своїми талановитими творами і, головне, скромністю. У бесідах він жодного разу не згадав, що є сином класика української літератури, лауреата всіх відомих тоді премій, Михайла Стельмаха.

Я. Стельмах відомий насамперед як драматург. Серед його п'єс є твори для дітей: "Шкільна драма", "Вікентій Прерозумний" та інші. П'єси "Привіт, Синичко!" та "Запитай колись у трав" входили до репертуару багатьох театрів колишнього СРСР. Займався Я. Стельмах і перекладацтвом.

Він також писав оповідання, повісті для дітей: "Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки", "Якось у чужому лісі", "Найкращий намет" та інші. Твори Стельмаха відзначаються захопливим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями маленьких героїв.

Повість "Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки" розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо – зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлоп• цем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді та бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка "Тореадори з Васюківки".

МИКОЛА СТЕЦЕНКО (1918-1999)