Розділ 4. Українська культура часів Козацько-Гетьманської держави (середина XVII-кінець XVIII ст.)

У Харківському колегіумі протягом його існування працювали видатний природознавець І. Двигубський, композитор і диригент А. Ведель, співак і художник І. Саблуков. У 1759-1760 рр. викладав піїтику і вів курси синтаксису, грецької мови і нотного співу славнозвісний український філософ і митець Г. Сковорода (1722- 1794).

У колегіумі здобули освіту: відомий медик-клініцист Є. Базилевич, архітектор П. Ярославський, майбутній ректор Московського університету М. Каченовський, видатний поет, автор класичного перекладу "Іліади" російською мовою М. Гнідич.

Протягом першої половини XVIII ст. на Лівобережжі і Слобожанщині була значна кількість сільських шкіл, але з покріпаченням селянства, козаків, їх зубожінням і посиленням експлуатації кількість їх зменшилась. Протягом XVII-XVIII ст. в Україні існувала оригінальна освітня інституція - так звані мандровані дяки, які, переходячи з місця на місце, вчили дітей, складали офіційні папери, задовольняли інші культурні вимоги населення. Для дітей панівної верстви було утворено пансіони та інтернати.

Помітне місце в розвитку філософської думки XVIII ст. належить Г. Сковороді. Його моральне вчення, теорія "спорідненої праці", гуманістична спрямованість і нині привертають увагу читачів і дослідників. Оригінальним мислителем був представник просвітницького кола Петра І Феофан Прокопович. Крім філософських та богословських творів він відомий своїми працями в галузі поетики. У другій половині XVIII ст. релігійно-філософська картина світу починає поступатися місцем науковим знанням про навколишній світ, усвідомленню законів природи.

Значним досягненням літератури XVIII ст. була історико-мемуарна проза, представлена козацько-старшинськими літописами Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка. Автори цих літописів вимагали автономії України, аналізували події Визвольної війни та періоду "руїни", витворювали оригінальні концепції української історії. Наприкінці XVIII ст. з'являється яскравий історико-публіцистичний твір невідомого автора "Історія Русів", який широко розповсюджувався у рукописах. Його знали, високо цінували й використовували Т. Шевченко, К. Рилєєв, О. Пушкін, М. Гоголь та інші діячі культури XIX ст., він вплинув на їх творчість. Секрет популярності "Історії Русів" полягає у прогресивності поглядів автора, його прагненні зрозуміти сутність історичного процесу, зробити широкі узагальнення. Приваблювали також республіканські симпатії автора, засудження абсолютизму. Важливою пам'яткою політичної та юридичної думки XVIII ст. є так звана Конституція Пилипа Орлика (1710) - документ-обґрунтування національно-державних прав українського народу, головні засади його врядування. У кінці XVIII ст. з'являються праці П. Симонського, В. Рубана, О. Рігельмана та ін., присвячені історії, географії України, обрядам та культурі її населення.

Художня література XVIII ст. продовжувала розвиватися в руслі традицій попереднього часу. У другій половині століття спостерігається занепад деяких традиційних жанрів (життя святих, паломницька проза, шкільна драма), замість них поширюються світські жанри, зокрема жартівливо-сатиричні вірші, писані мішаною слов'янсько-українсько-латинською "макаронічною" мовою, та ін. Видатними поетами XVIII ст. були Г. Сковорода, І. Некрашевич, К. Зіновієв. Поетична творчість Г. Сковороди була перехідною ланкою до літератури нового типу, першим класиком якої вважається автор бурлескно-травестійної "Енеїди" І. Котляревський.

У XVIII ст. інтенсивно розвивалися образотворче мистецтво і архітектура. Художники розширювали тематику своїх робіт, переходили до мистецького втілення людської особистості. Портретний живопис ХУЛІ ст. характеризується реалістичними тенденціями, поглибленням психологізму, широким використанням засобів образотворчого фольклору. Кращі традиції національного живопису розвивали Л. Тарасевич, Д. Левицький, В. Боровиковський. Наприкінці століття провідним художнім стилем у Росії стає класицизм. Його принципи використовують і художники-українці А. Лосенко, І. Саблуков та ін.

Соціально-економічний розвиток, взаємовпливи і взаємозв'язки слов'янських та інших народів зумовили багатство і розмаїтість архітектури України того часу. Вона характеризується новими рисами: виникненням по-новому спланованих міст, створенням архітектурних композицій і ансамблів.

Умови розвитку української культури в Правобережній і Західній Україні були складнішими. Трудящі вели безперервну боротьбу проти економічного, політичного та національного утиску з боку польської шляхти. Гайдамацький рух, Коліївщина, боротьба опришків відобразилися в народно-пісенній творчості, описувалися письменниками пізніших часів.

Уніатська церква Правобережжя з часів Хмельниччини перебувала в стані занепаду, але у XVIII ст. її становище змінилося на краще. За наказом польського короля їй повернули майно, монастирі; було також відкрито семінарію, реформовано василіанський орден, відновлено культурні починання. Уніати змогли консолідувати інтелектуальну еліту, яка займалася літературою, філософією, художньою творчістю. В унію перейшли православні єпархії (Львівська, Перемишльська, Луцька), Львівське братство, Почаївська лавра та ін. У ці часи церква піддається найбільшій полонізації та латинізації, обрядовість і культ втрачають традиційні національні особливості. Однак згуртування інтелігенції навколо уніатської церкви допомогло запобігти повній її денаціоналізації. Пізніше вона зуміла підхопити передові ідеї, влитися у національно-визвольний рух.

У наслідок трьох поділів Речі Посполитої (1772,1793, 1795) польське панування в Україні закінчилося, але значна її частина опинилася в складі Австрійської імперії, що зумовило особливості подальшого культурного розвитку Галичини й Закарпаття.

Таким чином, у середині ХУЛІ ст. в українській культурі поступово відходять старі традиції та ідейно-естетичні концепції. Вона стає більш оригінальною та національною. Умови культурного розвитку були тяжкими, вкрай несприятливо позначалася розчленованість українських земель, яка ускладнювала творчі контакти митців і науковців. Однак навіть у цих умовах творчий геній українців створив низку неперевершених витворів, які збагатили не тільки вітчизняну, а й світову духовну скарбницю.