Розділ «5. Культура міжособистісних стосунків у діловій сфері»

Французи не люблять мовчазних осіб. їх темп мовлення досить швидкий. Вони вправно аргументують, доводять свою точку зору, використовуючи нестандартні висловлювання, елегантну, вишукану побудову фраз. їм імпонує почуття гумору, вони залюбки жартують, розповідають анекдоти. Можливо, тому під час ділових переговорів французи надають перевагу рідній мові.

При знайомстві із французами не зайве на власних візитівках указати свої наукові звання, вчені ступені, вищі навчальні заклади, в яких здобуто освіту, особливо якщо вони досить відомі за кордоном. Французи цінують таку інформацію про своїх ділових партнерів.

Переговори у Франції заведено призначати на 11.00 ранку. Однак пунктуальність - не найголовніше для французів. Чим вище становище людини у суспільстві, тим більше вона схильна запізнюватися. Через годину-півтори учасникам переговорів пропонують легкий сніданок із аперитивом. Не менше, ніж своєю історією, французи хизуються власними кулінарними здібностями. Тому бажано виявляти захоплення стравами, напоями, якими вони пригощатимуть. Про справи французи починають розмову лише після того, як запропонували каву. До розгляду питання, яке цікавить, вони підходять поступово, ненав'язливо ("між грушею та сиром") після спілкування на різні нейтральні теми. Демонструвати свою зацікавленість серед них вважається непристойним, ознакою невеликого розуму, оскільки такі люди, на їх переконання, займають незаздрісне становище прохача. І в разі відмови вони ставлять у незручне становище себе і партнера.

У ділових контактах французи надають неабиякого значення консультаціям, попереднім узгодженням, тому підготовлені ними документи завжди коректні і точні. У ділових колах Франції, як і Німеччини, подарунків не підносять. Однак ніхто не образиться, отримавши після підписання угоди (в жодному разі не перед тим) у подарунок національний сувенір, книгу, запис класичної музики.

Регіональна і культурна контрастність Іспанії

Найважливіша розбіжність іспанських національних етосів представлена бізнес-культурами Кастилії та Каталонії, відповідно - Мадриду та Барселони. Відомо, що між мадридцями та барселонцями існує латентний конфлікт, який виражається у стереотипному ставленні одне до одного. Так, мадридці мешканців Каталонії називають "німцями Іспанії", оскільки, на їхню думку, всі барселонці - безнадійні трудоголіки, некомунікабельні, занадто ощадливі, позбавлені почуття гумору. Мадридців барселонці вважають надміру розкутими, снобами, бюрократами. Іспанія - країна контрастної символіки кольорів: червоного (колір крові, пристрасті, жорстокості) і чорного (символ витримки, аскетизму, релігійності).

Іспанська культура ділового спілкування належить до формально-ієрархічної, поліхронної, помірковано експресивної культури, якій притаманна орієнтація на стосунки. В бізнесі іспанці надають перевагу встановленню особистісних контактів, це має важливе значення, зокрема, для бізнес-культури Кастилії. Іспанці схильні до непрямих висловлювань і намагаються не вживати слово "ні". Каталонці більш категоричні у розмові, тому інші іспанці вважають їх брутальними. Народу цієї країни притаманні погордливість, гіпертрофоване почуття честі та гідності. Неабияку роль у визначенні статусу людини відіграє вік. Потрібно бути досить уважним до нормативної бази, дотримуючись усіх формальностей. Так, до літніх людей та фахівців слід звертатися за прізвищем, додаючи титул, наприклад: "сеньйор Гарсіа". До інших людей звертаються "дон" або "донья", додаючи ім'я, наприклад: "дон Антоніо".

Ділове знайомство починається, як правило, з обміну візитівками. Переговори іспанці ведуть досить експресивно. Зазвичай обговоренню справ передує світська бесіда: розмови про спорт, місцеві пам'ятки культури тощо. Під час переговорів іспанці покладаються на швидке мислення та спонтанність; виважене прийняття рішення, тривале обмірковування їм не властиві. Вони відрізняються багатослів'ям, тому не слід сподіватися на швидке закінчення переговорів. Іспанці непунктуальні. Існує навіть жарт, що вони не спізнюються лише на кориду. Отже, іноземним бізнесменам необхідно набратися терпіння. Стосовно ж зовнішнього вигляду, на зустріч з іспанцями чоловікам варто одягати костюм і краватку, жінкам - модний діловий одяг. Слід уникати коричневого кольору. Іспанці надають перевагу близькій дистанції, навіть меншій, ніж відстань витягнутої руки, пильно вдивляються в очі партнеру.

Вирушаючи оглянути місцеві пам'ятки культури, скористайтесь наступними порадами:

- до церкви не варто заходити з непокритою головою та з оголеними руками;

- під час кориди, навіть у той момент, коли вбивають бика, бажано не відвертатись і не заплющувати очі. Слід триматися гідно; кинути квіти до ніг тореро;

- цілуватися на вулицях вважається непристойним (хоча давні приятельки в Іспанії зазвичай при зустрічі цілують одна одну у щоку, а чоловіки міцно обнімаються).

Іспанці ніколи не обідають раніше другої години дня, а вечеряють лише після десятої вечора. Активне життя розпочинається вночі, оскільки вдень (з о пів на Другу до о пів на п'яту) триває традиційна для іспанців сієста - післяобідній відпочинок. Під час сієсти життя в містах призупиняється, зачиняються навіть крамниці. Тому домовлятися про ділові зустрічі краще зранку.

Іспанці рідко запрошують ділових партнерів додому. Однак якщо таке відбулося, то це означає, що вони особливо зацікавлені у співробітництві.

Плануючи відвідати будинок іспанського приятеля чи партнера, варто взяти із собою квіти, торт або цукерки. Отриманий від іспанця подарунок варто відразу ж розгорнути. Погодитися залишитися на сніданок можна лише тоді, коли запрошення пролунало тричі.

Національна іспанська кухня рясніє різноманітними прянощами (кориця, кмин, мускатний горіх, гіркий перець). Для приготування страв іспанські кулінари використовують значну кількість часнику, цибулі, томатів, оцту, а також сири. Традиційну іспанську страву паелью готують з рису, мідій, креветок, різних сортів м'яса та овочів. Поширені страви з морепродуктів (крабів, лангустів, креветок, скумбрій, сардин, тріски та ін.). Іспанці також полюбляють страви із кисломолочних продуктів. Застілля в Іспанії неможливе без великої кількості різних овочів та фруктів - болгарського перцю, помідорів, баклажанів, капусти, картоплі, кабачків, цитрусових, інжиру, фініків, абрикосів, ананасів та ін. Перші страви в Іспанії - крабові супи-пюре або рибні супи, іноді із додаванням м'яса, солянки, розсольники тощо. Досить поширені фаршировані овочі - перець, помідори, кабачки, смажена курка до рисового чи картопляного гарніру. Десертне меню в Іспанії зазвичай складається зі свіжих фруктів, ягід, пудингів, морозива, тортів та інших ласощів.

Культура ділового спілкування в Італії

Європейцям давно відомо, що фактично існує дві Італії - північна та південна, і, відповідно, два італійських народи. Мешканці Італії ідентифікують себе спочатку з флорентійцями, міланцями, венеціанцями, римлянами, калабрійцями, сицилійцями та ін., а вже потім - з італійцями.

Південні італійці галасливі та експансивні, захоплюються мистецтвом і майже завжди в доброму гуморі. На Півдні Італії панує культ Мадонни, італійці тут дуже набожні. У неділю, щоб піти зранку на месу, а ввечері - на танці, італійці одягають найкращий одяг: яскраві білі сорочки та вишукані сукні. Саме на Півдні іноземним туристам слід остерігатися місцевих аферистів. Манери північних італійців відрізняються особливою витонченістю. Проте на всьому півострові надають перевагу зменшеним формам (ваша дитина - дитяточко), найвищому ступеню порівняння (ви є найпрекраснішою) та різноманітним званням (майже кожен тут маестро або професор). Наявність звичайного університетського диплома надає право його власнику називати себе професором.

Якщо виникла потреба поїхати куди-небудь, краще викликати таксі. В готелі це може зробити портьє, на вулиці - господар будь-якого найближчого кафе. На вокзалі не слід самостійно нести свій чемодан, для цього існує носильник.