Розділ IV. АФРИКАНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ РЕГІОН. КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ АФРИКИ

Базоване на арабській графіці старосуахілійське письмо, покликане до життя потребами морської торгівлі й діловодства в ісламізованому суспільстві, стало на службу літературі в XIII столітті. Середньовічні суахілійські рукописи загинули під час загарбання міст португальцями (XVI ст.) й завдяки усним аналогам були відновлені й зафіксовані письмово у XVII—XVIII століттях. Про найдавніші тексти дають досить повне уявлення "Поема про Іраклія", епічний твір, присвячений боротьбі мусульманського воїнства з візантійшми-християнами, "Поема про Катиріфу" та "Поема про Рас іпь-Гхулі", де основним змістом залишаються

* Пізніше, внаслідок європейської колонізації Східної Африки й боротьби її народів за незалежність, суахілі вийшла за межі етносу, який її створив, і поширилася на інших африканських територіях.

утвердження ісламу, чистота мусульманської віри, її містичні засади, а також особиста відданість догматам ісламу. Запозичуючи сюжети й героїв з мусульманської літератури, суахілійські автори своїм талантом й здатністю до високої поетичної імпровізації досягали у творах і оригінальності, і самобутності; вплив східної віршувальної традиції додавав поезії витонченості й виразності.

Суахілійська література здавна була пронизана морадь-нісним пошуком. Він яскраво проявився в "Поемі про милосердя", в якій фактично йдеться про відсутність у людей необхідного співчуття, у славнозвісній поемі-моно-лозі "Інкішафи" (перекладається як "Одкровення" чи "Пробудження душі"), де, зображуючи марноту земного існування, автор закликає до смиренного й праведного життя.

Писемно-літературними пам'ятками, принципово відмінними від ефіопських та суахілійських, стали твори голландських переселенців-бурів, які в XVII столітті заснували на узбережжі Південної Африки Ост-Індську компанію — проміжну базу для суден, за допомогою яких Нідерланди торгували з країнами Південно-Східної Азії. Хоча вже наприкінці XVII століття складається у своїх загальних рисах й починає функціонувати як розмовна мова африкате, література піонерів-колоністів створюється нідерландською літературною мовою. її єдиною формою обирається мемуарно-описовий жанр щоденника, в якому фіксуються кожний крок освоєння нових земель, труднощі на цьому шляху й способи їх подолання, деталі побуту, особливості незвичної для європейців природи. Класикою цього жанру справедливо вважається тритомний документально виважений "Щоденник" засновника Кейптауна, першого коменданта колонії переселенців Яна ван Рибеєка, який очолив морську експедицію (1652 р.), поклавши початок колонізації південної частини Африканського континенту. Необхідність поповнення досвіду виживання й утвердження в нових, складних умовах робила подібну літературу надзвичайно популярною, рекругуючи нових і нових авторів, спочатку серед офіційних осіб, а згодом — серед африканерів, що, маючи європейське коріння, народилися в Південній Африці і її освоєння вважали спадковою справою.

Наприкінці XVIII століття, після захоплення нідерландських поселень Великобританією, яка прагнула затвердити як єдину державну мову англійську, були зроблені спроби використання як літературної африкаанс. Цим відкрилася нова сторінка в розвитку південноафриканської літератури

Рекомендована література:

Аортова С. Ю. Африка: четыре столетия работорговли. Москва, 1992.

Африка: Взаимодействие культур. Москва, 1989. Африка: Встречи цивилизаций. Москва, 1970. Африка: Суждения и факти. Москва, 1991—1995. Африка. Знциклопедический справочник: В 2 т. Москва, 1986.

Бюттнер Теа. История Африки с древиейших Бремен. Москва, 1981.

Григорович Н. Традиционная скульптура йорубов. Москва, 1977.

Громыко Ан. А. Маски и скульптура Тропической Африки. Москва, 1985.

Дзвидсон Б. Африканцы: Ввсдение в историю культури. Москва, 1975.

Искусство народов Африки. Москва, 1975. Кобищанов Ю. М. На заре цивилизаций: Африка в древнем мире. Москва, 1980. Кобищанов Ю. М. Севсро-Восточная Африка в средневековом мире. Москва, 1980.

Корочанцев В. А. Африка под покровом обычая. Москва, 1978.

Кулик С. Черный феникс: африканские сафари. Москва, 1988.

Куценков П. А. Маски в традиционных культурах Африки // Пути развития театрального искусства Африки. Москва, 1981.

Лате П. В. Континент коротких теней: история гео-графических открытий в Африке. Москва, 1990. Мириманов В. Б. Искусство Тропической Африки. Москва, 1986.

Ольдерогге Д. А. Искусство народов Тропической и Южной Африки // Всеобщая история искусств: В 6 т. Москва, 1961. Т. 2. Кн. 2. Оля Б. Боги Тропической Африки. Москва, 1976. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій. Київ, 1997. С. 418—435.

Традиционные и синкретические религии Африки. Москва, 1986.