Розділ 3. ПРАКТИЧНИЙ КУРС

4. XVIII 25—XVIII 31 рр. У XVIII 28 р. Гете надрукував "Гелену". У XVIII 31 році закінчив другу частину (вона була надрукована XVIII 32 р. уже після смерті поета). Твір отримав назву "Фауст. Трагедія", тексту надано остаточного вигляду. Віднині до нього входять: "Присвята", "Пролог у театрі", "Пролог на небі", "Перша частина трагедії", "Друга частина трагедії в п'яти актах".

Загалом твір Гете відповідав прагненням тієї доби розробити на драматичній основі синтетичний жанр, що охоплював би

• яскраву театральну видовищність;

• музику;

• міфологізм;

• символічну глибину;

• значний інтелектуальний зміст;

• поєднання трагічного і комічного начал;

• риси загальної значущості відповідно до головних духовних орієнтирів національного життя.

Хоча твір написаний у драматичній формі, а його поетика орієнтована на різноманітні форми видовищності й звукопису, постановка "Фауста" в театрі досі залишається справою непростою, хоча б з огляду на значний обсяг цілого. Сам Гете протягом двох сезонів із XVIII 10 по XVIII 12 рр. ставив у Веймарському театрі 1-шу частину "Фауста".

У бароковому театрі XVII і XVIII століть існував звичай відкривати виставу на міфологічну чи біблійну тему прологом, в якому з'являлися найвищі божества, у владі яких долі людей персонажів вистави. Після цього учасники прологу в подіях здебільшого уже участі не брали.

Як відомо, Гете дав своєму твору підзаголовок "трагедія". Учені схильні співвідносити "Фауста" із жанром драматичної поеми. Проте ці визначення не дають певного ключа до розкриття особливостей жанрово-стильової природи цього твору. Особливо новаторським характером щодо жанру і стилю вирізняється друга частина.

Драматургічну форму і стиль "Фауста" можна осягнути, якщо співвіднести їх із законами театрального і музичного мистецтва. У добу Гете театр не мислили поза музикою, яка нерідко суттєво впливала на структури і форми драматичної дії.

Правильніше вважати, що цей твір написаний, насамперед, для читання, і що вся багатозначна просторово-часова стихія в ньому звернена до уяви читача. Цей елемент добре відчули композитори. Існує доволі багато вагомих музичних творів на сюжет "Фауста" Гете, серед них опери Ш. Гуно, А. Бойто, ораторія Г.Берліоза, увертюри й симфонії Р. Вагнера, Ф. Ліста і Г. Малера, фортепіанна соната С. Рахманінова.

Перша редакція опери Ш. Гуно "Фауст" мала назву "Фауст і Маргарита". Літературною основою опери є перша частина трагедії Гете. В центрі опери— доля Маргарити. На німецькій сцені опера називалася "Маргарита".

Таким чином, "Фауст" належить до творів з універсальним духовно-творчим за-

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!