Розділ «Том VIII. Роки 1626-1650»

Записки Станислава Освєнціма, про котрі була вже мова вище. Автор — маршалок двору Ст. Конєцпольского, ум. 1657 р. Записки дуже цїннї, але заховали ся в фраґментах (рр. 1643-1647 і 1650-1), в одинокій рукописи бібл. Осолїньских, з котрої й видав їх Чермак, з пропуском тільки меньше важних вставних виписок (Stan. Oswięcima Dyaryusz 1643-1651).

Анонїмні лїтописні записки 1647-1656 рр., опублїковані в новім виданню київських «Памятників изд. кіев. комиссіею» (т. I, 1898, с. 173). Вони не мають нї заголовку нї ймення автора, про походженнє їх знаємо тільки, що рукопись ся була передана до київської археоґрафічної комісії з тульчинського архиву Потоцких, письмо «кінця XVII, а не пізнїйше поч. XVIII в.» Може бути, що се тільки уривок з яких небудь більших мемуарів, або вибірка фактів виключно воєнних і полїтичних. В авторі часто видко близького участника подїй: правдоподібно, се Поляк-військовий невисокої ранґи. Про сю лїтопись статейка Каманина: «Къ подробностямъ о началЂ войнъ Б. Хмельницкаго», в київ. Университ. Изв. 1905 і в збірнику Еrаnоs, 1906.

Меньш інтересні анальоґічні записки Миколая Ємельовского земянина Белзького воєводства, «товариша» польських військ, участника війн — обіймають рр. 1648-1679; видав їx у Львові 1850 р. Авґ. Бєльовский п. т. Pamiętnik Mikołaja Jemiolowskiego.

Записки Мартина Ґолїньского, райцї казимирського під Краковом — починають ся компіляцією з старших історичних писань, потім переходять в замітки сучасника, пересипані сучасними документами й лїтературними творами, які попадали до рук автора. Перша частина, доведена до 1648 р., остаточно zterminowana і przepisana 1658 р. Друга частина — Termina roznych rzeczy, ktore się działy r. 1648 do r. 1664, споряджена 1665 р. Записки сї досї не видані і навіть мало використовувані, але мають інтерес як своїми вставками, так і замітками, що віддають поголоски, які ходили в тодїшнїй Польщі. Автоґраф в бібл. Осолїньских, ч. 188 і 189.

В дечім споріднена з cими записками — бо також відбиває в собі краківські настрої, погляди й чутки — лїтопись Станислава Темберского, уже не приватна хоч і не призначувана до друку — ведена при краківській академії, з спеціального фонду призначеного для такого академічного історіоґрафа. Заховала ся в двох частях, які обіймають рр. 1647-1656 і 1667-1672. Перша частина виготовлена була коло р. 1670, на підставі матеріалів збираних разом з подїями; її видав Чермак в видавн. Scriptores rerum polonicarum, т. XV: Stan. Temberskiego roczniki 1647-1656,1897.

Маємо також опублїковану — переважно в вибірках, серію монастирських хронїк — католицьких кляшторів м. Львова. Садок Баронч в своїм Pamietnik-y zakonu ww. oо. Bernardynów w Polszcze (1874) видав хронїку бернардинського кляштора, Антонович в Сборнику лЂтописей къ Исторіи Ю. и. З. Россіи (1888) виїмок з лїтописи кляштора, кармелитів, Томашівський в VI т. Жерел виїмки з хронїк єзуїтської колєґії, кляштора францішканів і домінїканів.

Переходячи до більш моноґрафічних оброблень чи цїлої історії Хмельниччини чи певних стадій її, треба насамперед згадати такі річи, як приготовані і обговорені тексті в ч. III с. 86, 2 вид., сучасні історії облоги Львова Кушевича й Чеховича. Вони не були сучасно друковані, хоч Кушевичева призначала ся для публичної відомости й широко популяризовала ся. Новійше виданнє її — Томашівського в IV т. Жерел. Реляція Чеховича, меньш популярна, видана під іменем Ґросвайєра Зубрицьким в його Kronika m. Lwowa. Сучасно друкована була анальоґічна історія облоги Замостя Obsidio Zamosciana quam perduelles Cosachi iunctis viribus Tartarorum... tempore sub interregnum a. D. 1648 fecerunt, a m. loanne Bytomski phil. et i. u. professore et canonico zamoscensi, tantae calamitatis consorte et spectatore ехhibitа Zamoscii a. D. 1649 mense ianuario, передрукована недавно в VI т. львівських Жерел. Вона досить богата фактичним змістом. Натомість иньша брошюра з тої хвилї Fawor niebesky m. Lublinu czasu gwałtownego niebespieczenstwa od swawolnych kozaków pokazany, 1648, — не має в собі нїчого історичного [1315].

Офіціальна реляція про Зборівську кампанію Relatio gloriosissimae expeditionis, victoriosissimi progressus et faustissimae pacificationis cum hostibus... Ioannis Casimiri regis Р. була виготовлена в двох редакціях. З них одна призначалась для заграничних дворів: relatio altera quae ad exteros missa est, Оcолїн. 225 л. 262; 1649 р. видрукований був її латинський текст, а 1650 р. польський переклад п. т. Relacya chwalebney ехpeyciey — те і друге без імени автора. (Порівняннє обох редакцій у Кубалї, Szkice I, дод. 2). Про історичну вартість див. в ч. III с. 198.

De rebus аnnо 1648 et 1649 contra, Zaporovios cosacos gestis, Vilае typis Academiae, 1651. (Автор називає себе в присвятї — Albertus Wiiuk Koiałowicz). Се збірка статей: Copiarum magni ducatus Lituaniae adversus Zaporovianos cozacos anno 1648 et 1649 gesta соmр. narrata (становить половину книжки); Ducis in Wisniewiec et Lubnie Hieremiae Michaelis KoribuL... contra Cozacos Zaporovios a. 1648 gesta соmр. narrata; Regii exercitus cum Taurikani principis copiis anno 1649 ad Zboroviam congressus соmр. nar.

Статї сї предруковано потім в Віднї, 1653 р. п. з.: Іоаn. Lobzynski Epitome de rebus 1648 et 1649 contra Zaporovianos cosacos in Polonia et Lithvania gestis, з додатком статї: Appendix relationis aliquanto plenior eiusdem gloriosissimae expeditionis.

Невеличка брошюра з безконечним титулом: Gründliche und denckwürdige Relation der newlichen Cosaken-Unruh wider die Cron Polen unter commando gen Chmielnicki als gen. Hauptman, Putorock Cosaku Obristen, und Krziwanos Obristen als vornemsten Häuptern der Cosaken von Anfang bis zur newlichen (Goth sey Lob!) unverhofften Friedens-Composition, so hiebei gefuget und darauf ertheilten Köngl Perdon, nach bewusten und zum Theil selbst erfahrnen Umbeständen kürtzlich verfasset durch einen namhafften Officirer jedoch dabey des Friedens Liebhabern, anno 1649 — дуже баламутно оповідає про повстаннє 1648 р., дещо докладнїйше про подїї 1649 р., кінчаючи зборівською угодою.

Rerum in magno ducatu Lithvaiae per tempus rebellionis russicae gestarum commentarius, in quo obiter et succincte attinguntur quae in annexis regno Polono provinciis eodem tempore evenerunt, перше виданнє в Королевцї 1653 р., друге в Ельбінґу 1655, з деякими відмінами — книжка написана в кружку Януша Радивила і має головною метою дати образ його заслуг; кінчить ся білоцерківським трактатом.

Натана Ганновера, Жида-еміґранта з Заслава «Явейн-Мецула» — двозначна назва: глубоке болото, і заразом: козацьке болото. (болото в значінню біди, а козаків автор зве біблїйним іменем Яван-Ионяне), описує головно подїї 1648-9 рр., коротко 1650-1. Дуже популярна книга, богато разів видавана в жидівськім текстї, перше виданнє в Венеції 1653 р. (Натан еміґрував до Італїї). Єсть переклад французький, нїмецький, росийський, і найновійший — польський, М. Балябана, в часоп. Ruś, 1911. В передмові перекладчик вичисляє иньші, меньш важні жидівські мемуари про Хмельниччину.

Йоахим Пасторій ab Hirtenberg, канонїк ґданський, незвичайно плідний письменник (ум. 1682), обробив історію Хмельниччини в кількох виданнях. Поминаючи річи аноннїмні, що тільки наздогад вважають ся його творами (так дехто вважає його виданнєм і Relatio glor. exped. — див. у Естрейхера т. XIX с. 402 і XXI с. 117., варте уваги особливо його Веllum scythico-cosacicum seu de coniuratione Tartarorum, Cosacorum et plebis russicae contra regnum Poloniae ab Ioanne Casimiro profligata, перше виданнє в Гданську 1652 р., друге тамже 1659, третє 1665. Описує війну 1648 р., кінчаючи переяславською комісією на поч. 1649 р. В передмові автор згадує книжку Кояловича, реляції А. Мясковского і Януша Радивила. Книга ся мала великий вплив на всю пізнїйшу історіоґрафію завдяки своїй популярности. Заповіджена в нїй книга автора про початки війни мабуть та що вийшла 1680 р. під тит. Historiae polonae раrs prior: de Vladislai regis extremis i т. д., в пяти книгах. По смерти автора, р. 1685, її випущено наново, з зміненою обгорткою, і до неї додано pars posterior, de Ioannis Casimiri regis expeditione Zboroviana i т. д. — ad annum usque 1651.

СамійлоКушeвич, райця львівський, уважливий свідок козацької війни, носив ся з гадками обробити історію сеї війни, то в видї збірки вибраних листів, які б малювали крок за кроком розвій подій, то в видї праґматичного оповідання. Нї оден з сих плянів не був ним доведений до кінця. В одинокій, ориґінальній рукописи зістали ся разом і та вибірка листів, що обіймають час від початків повстання до зборівської угоди включно, і проби праґматичної повісти про війну, в найширшім начерку доведеної також до зборівської війни; крім того фраґментарний начерк війни 1657 р. (Arma Transilvanica). Фраґменти сї видані в VI т. Жерел до історії України-Руси.

Samuel z Skrzypny Twardowski Woyna domowa z kozaki i Tatary, Moskwą, potym Szwedami i Węgry przez lat dwanascie tocząca się — віршована історія, інтересна для нас особливо своєю популярністю в старій Українї. Автор писав по горячим слїдам подїй, в 1650-х рр. (умер 1660 р.) Притоку до писання дав йому тріумф над козаками під Берестечком, він зачав від описування сеї радісної хвилї і потім уже приробив початок. Частина його працї вийшла друком 1660 р., цїла 1681 р., в Калїші. Польська прозаїчна перерібка її видана була 1840 р. в Вроцлаві п. т. Pamiętniki о wojnach kozakich przez nieznanego autora, і вдруге ще 1842 р.; росийський переклад сеї перерібки вийшов 1847 р. п. з. Краткая исторія о бунтахъ Хмельницкаго (московські Чтенія, т. 8), а правдивий Твардовский такъ і досї не діждав ся нового видання.

З старих українських перекладів його працї видана перша частина перекладу зробленого 1718 р. Стеф. Савицьким, полковим писарем лубенським, при лїтописи Величка, в IV томі. Величко положив працю Твардовского в основу своєї історії Хмельниччини (про відносини сих двох авторів новійша розвідка В. Петрикевича: Лїтопись Самійла Величка а Woyna domowa Самійла Твардовского, Тернопіль, 1910, відбитка з Справоздання укр. ґімназії). Пізнїйше Твардовского ще раз переклав на українське Лукомський, але переклад сей не заховав ся.

Laurentii Rudawski Historiarum Роlоnіае ab excessu Vladislai IV ad pacem Olivensem usque libri IX. Автор був сучасником Хмельниччини, обертав ся близько двірських кругів (батько й вітчим його були секретарями кор. Володислава), але з кінцем 1650-х рр. еміґрував до Австрії, і тут десь в 1660 рр. написав свою працю, присвятивши її цїсареві Лєопольдови, від котрого дістав ріжні бенефіції. Видана вона була тільки в 1755 р., Міцлєром в Липську. Польський переклад, виданий в 1855 Спасовичомъ, до певної міри теж вивів з уживання ориґінал.

Pierre Chevalier, Histoire de la guerre des Cosaques contre la Pologne; кінчить ся білоцерківською згодою, зпочатку вийшла анонїмно в колєкції Thevenot, Relations des diverses ouvrages соurіеuх, 1663, і тогож року осібно, а іменем автора, в Парижі. Нове виданнє 1859 р. в серії Bibliotheque russe et polonaise, VII, librairie Champion.

Linage de Vauciennes, L'origine veritable du soulevement des cosaques contre la Pologne, Париж, 1674 — оповідає без усяких, мовляв, змін, з захованнєм діальоґічної форми, те що чув від Радзєйовского в домі дюка Арпажон (бувшого поста в Польщі), коли Радзейовский відвідував його в Парижі; кінчить ся зборівською угодою.