Розділ «У БЕРЕСТОВОМУ»

Володимир

— Ні, — відповів Вовчий Хвіст, — дієш ти добре... Давно пора. Государ повинен дати устав і церкві, і боярству, і всім людіям — кожному своє, за те й служимо... Тільки що цей устав, аще прийде після Володимира недостойний князь?!

Знову небо прорізала блискавка — єпископ і воєвода стояли поруч серед двору, здавались вищими, ніж справді. Блискавиця була така сліпуча, що від неї на зелений спориш навіть не падали тіні, навкруг не видно було нічого, тільки чорніло недалеко покинуте кимсь цебро з срібним кружальцем води.

— Воєводо Хвіст! — сполохано сказав єпископ. — Зажди, про що говориш?

— Я нічого не говорю, — відповів єпископу Вовчий Хвіст, — а знаю — аще прийде в Київ Ярослав, він порве устави отця свого.

— А Борис? — запитав Анастас.

Воєвода схилився до самого вуха єпископа.

— Бориса не прийняв навіть Ростов, що ж він — немічний, кволий — Києву?! Син василіси? А чим, чим нині нам Візантія допоможе? Та й тобі, єпископе, ні з ним, ні з патріархом константинопольським не по дорозі...

— О, це так, — згодився єпископ. — З патріархом мені не по дорозі.

Недалеко вже були й ворота з двору. В сяйві блискавиць за ними окреслювались критий візок єпископа, кілька осідланих коней, темні постаті дворян, гриднів. Єпископ зупинився, схопив руку Вовчого Хвоста.

— Так що ж це? Що? Хто ж тепер сяде на столі?

Вовчий Хвіст помовчав.

— Токмо син князя Ярополка й царівни, — долинув з темряви його хрипкий голос. — Святополк — князь дужий, суворий, він захистить бояр, людей, церкву.

— Але він далеко, в Польщі?

— Ніч темна, нічого не видно, — натяком відповів Вовчий Хвіст, — якщо це станеться з Володимиром нині, Святополк до ранку може бути в Києві...

— Почекай, воєводо, почекай, — не випускаючи руки Вовчого Хвоста, мовив єпископ. — Святополк католик...

— Князь Володимир помирає, — суворо сказав Вовчий Хвіст. — Ми — християни, і католики тадожде християни... Нашої, руської християнської віри ніхто не зачепить. Та й що віра? Нам потрібна сила, а вже з нею Бог.

Блискавиця... У єпископа зовсім біле, закам’яніле обличчя, непорушні, неначе скляні, очі, закушені губи.

— Ну, єпископе, — глузливо запитав Вовчий Хвіст, — чи згоден ти благословити Святополка?

Єпископ мовчав. За коротку хвилину, яка проминула від удару до удару блискавиці, він пригадав ще одну ніч під Херсонесом, коли зрадив патріарху константинопольському й ромеям, скрадався у пітьмі до табору Володимира, клявся в приязненстві й любові...

Те, що робилось цієї ночі, було не новиною. Він ішов до Володимира, бо шукав сили й слави, нині сила князя Володимира вичерпалась, славу ж єпископ Анастас матиме тільки з Горою й Святополком.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У БЕРЕСТОВОМУ“ на сторінці 36. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи