Розділ «У БЕРЕСТОВОМУ»

Володимир

Гірка посмішка промайнула в куточках уст Ярослава.

— Мене любила Ростово-Суждальська земля, і я любив її... Що ж, отче, якщо так судила доля, я вже здалік люблю й Новгород, швидше хочу туди їхати, покинути Київ... А посадник твій у Новгороді мені не буде потрібен, адже сам сидітиму князем.

Князь Володимир відчув з слів Ярослава, як тому важко нині, після смерті матері, бути в Києві, говорити з ним, отцем, у цій палаті, ще важче думати про те, що буде далі.

— Сину! — сказав Володимир. — Я покликав тебе, щоб повідати все про Новгород і полунощні землі, хочу, окрім того, сказати, що мені боляче виряджати тебе...

Він ступив уперед, зупинився близько від сина.

— Ти, Ярославе, — хрипким голосом промовив Володимир — перший, улюблений мій син від матері Рогніди... Чуєш, її вже немає, не буде, тож скажу тобі — я любив тільки її, за що мучусь і страждаю нині, сину...

Співчуття, тепле синівське слово?! Ні, князь Володимир не ждав і не міг їх ждати, він просто хотів сказати нарешті правду якщо не Рогніді, то її сину... А може, думав Володимир, Ярослав зрозуміє його і простить?

Мовчазний і суворий стояв Ярослав, бачив перед собою великі батьківські очі, в яких були тривога, біль, смуток, бліде перекошене обличчя.

— Прощай, отче! — сказав він. — Я твій син і буду таким довіку, але є Русь, і я служитиму їй до сконня...

— Прощай! — тихо вимовив князь Володимир.

...Так і розійшлись отець з сином, у кожного в душі залишились тільки біль і образа, — не стало Рогніди, й не було вже сили, яка б їх могла замирити.

Ярослав зайшов до сестри Предслави: разом вони й раніше перемагали горе й розпач, самотнім вирушав він до Новгорода, ще більш самотньою залишалась на Горі сестра.

— Я прийшов, сестро, щоб попрощатись з тобою, — сказав Ярослав, переступивши поріг її світлиці.

— Чула, — перебила його Предслава, — приймаєш ти честь велику, їдеш до Новгорода князем.

Ярослав теплими очима подивився на сестру, що була дуже схожа на матір свою Pогнiдy — таке ж лляне волосся, голубуваті очі, мила, привітна.

— Чи велика це честь, сестро?! — смутно промовив він. — Князем я вже був, мав Pостово-Сyждальськy землю, нелегко мені там доводилось, багато сил поклав, аби тримати цю землю в покорі й пошані до Київського столу. Там я вірно служив отцю...

— Але Новгород — то більший город, полунощна земля безмежна.

— Важка й неспокійна Новгородська земля, її оточують ворожі, злі язики, глад, холод ходять по тій землі, мор косить людей... Від того й брат наш Вишеслав загинув.

Почувши ім’я покійного брата, Предслава залилась сльозами.

— І не добра хотя, батько посилає мене до Новгорода...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У БЕРЕСТОВОМУ“ на сторінці 14. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи