Розділ «У БЕРЕСТОВОМУ»

Володимир

— Так, Ростово-Суждальська земля також твердиня — близько Ітиль-ріка, булгари, хозари...

— Надіюсь, отче, ти знаєш, що я в Ростові жив душа в душу з боярством і людіями, вірно служив і тобі.

— Знаю, Ярославе, а все ж Ростов не Новгород, буде віднині під моєю рукою, сам догляну.

— До Ростова далеко, сам знаєш — двічі ти примучував в’ятичів, аби й тепер там лиха не сталось, — з-під нахмурених брів подивився Ярослав на Володимира.

Князь Володимир пильно стежив за сином — невже ж він справді тривожиться за нього — батька чи, може, насміхається з нього?

— Ти що... лякаєш мене, Ярославе?

— Ні, отче, я говорю тобі лише правду; неспокійна Ростово-Суждальська земля, людіє там добрі, ревні, люблять Київ, нове ж прищеплюється трудно.

— Як сказав, так і буде — дивитимусь за Ростовом, дбатиму про нього... Ти ж бережи Новгород.

— А що мені в Новгороді?! Це — твій город, ти сам сидів князем, докінчуватиму те, що ти почав, стоятиму, як і ти.

«Стоятиму, як і ти?» Про що говорив Ярослав? Князеві Володимиру довелось у Новгороді не тільки стояти, коли

Ярополк захотів один сісти на столі в Києві, це новгородці не потерпіли свавілля київського князя, досить було йому кинути клич — і вони встали за своє право, пішли на Київ.

— Новгород і Київ з’єднує велика, свята дружба, — сказав Володимир, — і люди там суворі, тверді. Звикнуть до тебе, зумієш їх зігріти — віддані будуть, вірні. До того ж, і поміч у Новгороді матимеш добру — посадником там сидить Добриня — уй мій, кормитель.

Гірка посмішка промайнула в куточках уст Ярослава.

— Мене любила Ростово-Суждальська земля, і я любив її... Що ж, отче, якщо так судила доля, я вже здалік люблю й Новгород, швидше хочу туди їхати, покинути Київ... А посадник твій у Новгороді мені не буде потрібен, адже сам сидітиму князем.

Князь Володимир відчув з слів Ярослава, як тому важко нині, після смерті матері, бути в Києві, говорити з ним, отцем, у цій палаті, ще важче думати про те, що буде далі.

— Сину! — сказав Володимир. — Я покликав тебе, щоб повідати все про Новгород і полунощні землі, хочу, окрім того, сказати, що мені боляче виряджати тебе...

Він ступив уперед, зупинився близько від сина.

— Ти, Ярославе, — хрипким голосом промовив Володимир — перший, улюблений мій син від матері Рогніди... Чуєш, її вже немає, не буде, тож скажу тобі — я любив тільки її, за що мучусь і страждаю нині, сину...

Співчуття, тепле синівське слово?! Ні, князь Володимир не ждав і не міг їх ждати, він просто хотів сказати нарешті правду якщо не Рогніді, то її сину... А може, думав Володимир, Ярослав зрозуміє його і простить?

Мовчазний і суворий стояв Ярослав, бачив перед собою великі батьківські очі, в яких були тривога, біль, смуток, бліде перекошене обличчя.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У БЕРЕСТОВОМУ“ на сторінці 13. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи