Розділ «ВАСИЛЕВС»

Володимир

Проте саме життя Малуша сприймала таким, як воно й було, — важким, складним, часто жорстоким, вона хотіла б, бо цього хоче й пташка, жити краще, щасливо, але не могла. Коли не собі, то Малуша бажала щастя іншим людям, її ж щастям було те, що вона народила сина-князя, який багато добра міг зробити людям.

І вона вірила, що так і буде. Важко, дуже важко жити сину її Володимиру, він живе між небом і землею, його оточує хижа, жорстока, безжальна Гора, він — у поході, він — у палаті, він стоїть перед усім світом, проте все це для множества людей, вони люблять і поважають його, він печеться про них. Аби, аби тільки сина не скорила Гора!

Коли Тур розповів про Давила, Малуші стало дуже страшно. Досі вона чула, що він одних милує, а інших карає, — так і мусить діяти Володимир, він на те й князь, — але як може він карати Давила, Тура — людей, які життя свого не шкодували заради нього, які вірили й надіялись тільки на нього?! Ні, ні, це не він робить, це діє Гора, невже ж він цього не знає, не бачить?.. Малуша вирішила йти до сина-князя.

Перед вечором біля воріт Гори зупинилась жінка. Вона йшла, либонь, з самого низу, від Дніпра, бо стомилась, важко дихала. Стара, немічна, вона стала біля воріт і довго не могла промовити й слова.

— Що тобі треба, жоно? — запитали сторожі, що стояли біля воріт.

— Ой, людоньки, людоньки, — бідкалась вона. — Мені треба бачити князя Володимира.

Високий, вгодований гридень Брич, що був старшим сторожі, посміхаючись, запитав:

— А хто ж ти єси, жоно, що так хочеш бачити князя?

Жінка трохи знітилась, подивилась гостро на Брича й

відповіла:

— Я рабиня... Смердянка...

— Що ж тобі до князя? — продовжив Брич.

— Про те я говоритиму тільки з ним... Пустіть-бо, пустіть, а там скажу князеві...

Тепер уже всі сторожі засміялись. Але вони обірвали сміх — до воріт наближався Вовчий Хвіст, сторожі розступились перед головним воєводою князя, відчинили ворота.

Проте воєвода не пішов одразу на Гору, зупинившись на воротях, він чув, як жінка, що стояла перед сторожею, просила:

— Пустіть мене, гридні, на Гору, до князя.

— Та хіба ж з тобою говоритиме князь?!

— Говоритиме... Я мушу з ним говорити...

І вона пробивалась до воріт, хотіла вийти на Гору.

— До чого ж уперта ти, жоно, — вже суворо заходились її умовляти сторожі. — До нашого князя не кожен і боярин доступить...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАСИЛЕВС“ на сторінці 99. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи