10
Малуша не здивована. Вона часто тепер бачить Тура, що живе в землянці недалеко від Берестового. Мине день-другий, а там Малуша й зустріне Тура — він іде до Дніпра ловити рибу, збирає гриби в лісах, злаки в лузі.
Цього разу Тур не такий, як завжди, — в промінні згасаючого сонця Малуша бачить його надзвичайно бліде обличчя, на якому дрібно смикаються м’язи, закушені уста, а під очима й на щоках кілька сльозин.
— Що з тобою, Туре? Ти плакав?
Він оглядається навкруг, наче хоче подивитись, чи не підслухує їх хтось? Але хто й чого їх буде слухати тут, у лузі? Тур одвернувся від Малуші для того, щоб справді змахнути рукою з щоки сльози.
— Ні, я не плачу, Малушо! Це тобі тільки здалося. — Він пробує посміхнутись.
Проте Малуша знає, що це не так, — на щоках у нього були сльози, і зараз у Тура смикається обличчя, тремтять уста.
— Сядь, Туре, — показує на пень Малуша, — і говори, говори...
Він сідає на пень. Малуша стоїть поруч. За гору закочується сонце. Десь на косах квилить заблукала чайка.
— Говори, Туре!
Старий гридень дивиться вдалину, але Малуша знає, що він нічого не бачить: пустка в його очах, Тур заглядає в свою душу.
— Не знаю, що робиться, Малушо! Ні, я вже нічого не розумію...
Чайка на косах затихла, знайшла, либонь, своє гніздо, бо на мить долинув і одразу стих крик сполошених чаєнят.
— Колись, — каже Тур, — я надіявся, що стане жити краще, а тому служив Ользі, Святославу, пізніше Володимиру, і, мабуть, найкраще йому, бо то син твій, Малушо, ми його так ждали, так на нього уповали...
— І що, Туре?
— Нині вночі покарають Давила, на Подолі він розбив склепище купця Божедома, убив і самого купця.
— Голодно? — виривається в Малуші.
— Так, Малушо, дуже голодно, у Давила є жона, діти, онуки... Не сам ішов, ще багато людей було з ним, і я до купця ходив з Давилом.
— Його піймали?
— Піймали, били, судили, але він нічого не сказав, все прийняв на себе, за що й прийме нині вночі смерть...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАСИЛЕВС“ на сторінці 97. Приємного читання.
TextBook