— І не можемо, не можемо, княже, іти на брань нині...
Золота палата шуміла, потоки рожевуватого проміння бились у стіни, грали на знаменах, доспіхах княжих.
— То не дамо помочі імператорам? — промовив князь.
— Чому ж? — став суворим Воротислав. — Я цього не говорю, княже. Я говорю про мир з імператорами, а не про брань.
— Не розумію, мужі мої, — здивувався Володимир. — Що ж єсть мир, а що брань?
І тоді вже кілька бояр і воєвод, перебиваючи один одного зачали:
— На брань ходили князі Олег, Ігор, Святослав — і загинуло множество людей, пролилася кров, все бездоб, всує, марно...
— Мудра була княгиня Ольга — не з дружиною їздила до Царгорода, а з мужами, слами, купцями, говорила про куплю й продаж, хотіла по свойству стати родичкою імператорів.
Князя Володимира болісно вразили ці слова, — так, його баба Ольга, він достеменно знав це, бувши в Константинополі, хотіла й домагалась, аби імператор дав у жони отцю його Святославу порфірородну дочку, але, дяка богам, цього не сталось — він народився не від царівни, а від рабині Малуші.
Володимир відповів боярам сердито, зло:
— Княгиня Ольга, най прощена буде, не досягнула нічого з куплею-продажем, не стала родичкою імператорів.
— Так то ж худо, худо, княже... — почулись голоси.
— А чому? Говоріть, мужі!
І бояри, воєводи, мужі говорили:
— Княгиня Ольга не домовилась про куплю й продаж, але ми торгуємо й будемо торгувати, без того не можемо жити.
— Вона не домовилась про віру, а подивись, княже, і в городі Києві, і скрізь по Русі повно християн...
— Наші боги вже не допомагають нам, княже, не можемо жити по старому закону й покону, хто захистить нас і тебе?
— Життя многотрудне стало, княже, маємо землі, а йдуть вони супроти нас, маємо достатки, а кругом татьба.
— Не токмо ми, а й нині люди обертаються до Христа — якщо не на землі, то на небі буде ліпше... Христос утверждає багатого й бідното, перед ним усі рівні, а по смерті дасть рай.
— Бачив я ікону грецьку, — гірко посміхнувся Володимир, — добро тим, що сидять одесну Бога, горе тим, що в геєні вогняній.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАСИЛЕВС“ на сторінці 22. Приємного читання.
TextBook