Орієнталізм

жителі Заходу мають перевагу над жителями Сходу, а в глибоко опрацьованих та

модульованих висновках його копіткої праці, здійснюваної в широкому діапазоні, який відкривала йому ця істина. Треба тільки пам’ятати, що Лейнові «Звичаї та

побут сучасних єгиптян» — це класика історико-антропологічних досліджень

завдяки своєму стилю, своєму надзвичайно тонкому й блискучому аналізу

конкретних фактів і явищ, а зовсім не тому, що ця праця віддзеркалює відчуття

расової вищості — саме так треба розуміти все, що я тут сказав.

Тож можна сказати, що орієнталізм порушує політичні

питання, які звучать приблизно так: які інші види енерґії — інтелектуальної, естетичної, наукової та культурної — сполучилися в процесі утворення

імперіалістичної традиції, такої, як орієнталістська? Яким чином філологія, лексикографія, історія, біологія, політична й економічна теорії, романістика та

лірична поезія стали на службу широкому імперіалістичному світоглядові

імперіалізму? Які зміни, модуляції, вдосконалення, навіть революції відбулися в

орієнталізмі? Яке значення в цьому контексті мають такі поняття, як

ориґінальність, безперервність, індивідуальність? Яким чином орієнталізм

передається чи відтворюється від епохи до епохи? Одне слово, чи можемо ми

розглядати культурно-історичний феномен орієнталізму як щось створене

людською волею, — а не просто необумовленими логічними міркуваннями, — в

усій його історичній складності, деталізованості та цінності й водночас не

випускати з уваги взаємозв’язок {29} між культурною діяльністю, політичними

тенденціями, державою та специфічними реаліями домінації? Гуманітарне

дослідження, спрямоване подібним чином, може з усією відповідальністю