Орієнталізм

адресуватись і до політики, і до культури. Та це аж ніяк не означає сказати, що

таке дослідження встановлює тверді правила про взаємозв’язок між знанням і

політикою. Моя арґументація полягає в тому, що кожне гуманітарне дослідження

має формулювати природу такого взаємозв’язку в специфічному контексті самого

дослідження, його теми та його історичних обставин.

2. Методологічний аспект проблеми. В одній зі

своїх попередніх книжок я приділив чимало уваги аналізові методологічної

важливості, яку має у царині гуманітарних студій визначення та сформулювання

першого кроку, точки відправлення, початкового принципу 11. У

процесі того аналізу я зрозумів і спробував донести до розуміння читача, що не

існує чогось такого, як просто задана чи бодай можлива стартова точка: початок

для кожного проекту треба встановлювати в такий спосіб, який би вможливлював

те, що з нього випливає. Ніде у своїй практиці я не усвідомлював трудність

цього завдання з такою невблаганною очевидністю (а вдалося чи не вдалося мені

її подолати — я, власне, не знаю), як у своєму дослідженні орієнталізму. З

ідеї початку, — точніше кажучи, акту початку — неминуче випливає наявність

акту делімітації, яким щось вирізняється з великої маси матеріалу, відокремлюється від цієї маси й визначається як стартова точка, початок; для

дослідника текстів одним із понять такої попередньої делімітації є висунута Луї

Альтюссером ідея проблематики, специфічно визначеної одиниці тексту, або

групи текстів, до якої нас приводить аналіз 12. Проте у випадку орієнталізму