Орієнталізм

висловитися точніше, їхні силові конфігурації. Вважати, що Схід був витворений —або, як я це називаю, «орієнталізований», — і вірити, що такі речі можна пояснити

лише потребами людської уяви, було б наївним спрощенням. Відносини між Заходом

і Сходом — це відносини сили, домінації, розмаїтих ступенів складної

гегемонії, що дуже точно відбито в назві класичної праці К. М. Паніккара «Азія

та західне панування» 2. Схід був орієнталізований не тільки тому, що його відкрили як «орієнтальний» у всіх тих розуміннях, які здавалися

самоочевидними пересічній європейській свідомості дев’ятнадцятого сторіччя, а й

тому, що його можна було зробити орієнтальним — тобто примусити його

бути орієнтальним. Наприклад, дуже важко погодитися з {17} тим, що саме

зустріч із єгипетською куртизанкою допомогла Флоберові змоделювати східну

жінку, яку згодом стали вважати типовою; адже сама вона ніколи про себе не

говорила, вона ніяк не позначила свої почуття, присутність, історію. Він говорив

за неї, він її нам описав. Він був чужоземцем, досить багатим чоловіком, і саме

ці історичні факти домінації дали йому змогу не тільки заволодіти Кучук Ганем

фізично, а й говорити за неї і розповісти своїм читачам, у який спосіб вона

була «типово східною» жінкою. Я виходжу з того припущення, що ситуація сили, в

якій перебував Флобер стосовно Кучук Ганем, не була окремішнім випадком.

Насправді вона віддзеркалювала модель співвідношення сил між Сходом і Заходом і

той дискурс про Схід, який ця модель уможливила.

Це приводить нас до третього уточнення. Ніхто не

повинен думати, що структура орієнталізму — це не більш як така собі структура