Розділ « АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви»

Тут усі починають бігати й метушитися. З командування нікого немає, комбат залишався в Пісках або у Водяному. А йти нема кому — усі роз’їхалися на Новий рік. Починають визбирувати ці залишки. І так ми втрачаємо майже три доби. У цей же час комбат бере загін розвідки, снайперів — і вони намагаються їхати туди на допомогу. Вони йшли вночі, а тоді ще був сильний туман.

А 19 січня там відбувся ще один підрив.

І ось стоїть новий термінал, а поруч, за 20 м, — старий. Водії, з якими ми заїхали, жодного разу не ходили на термінал. Вони не знають, де «причалювати». Через туман хлопці промахуються і потрапляють у старий термінал. Виходять сепари, оточують їх із «шайтан-трубами» і кажуть: «Або ви здаєтеся, або ми зараз тут усіх палимо».

За рахунок того, що нас тоді не було в терміналі, наша друга рота залишилася жива. Третя рота загинула на марші. Сепари чули всі наші переговори, тож, коли третя рота пішла на допомогу, її просто накрили «градами» і мінометами.

«Танки поїхали прямо на протитанкові рови»

— Комбата з нами не було, і командування на себе взяв «Красота». Він зробив усе, що зміг. Але в нього були проблеми зі здоров’ям, і він потрапив у лікарню. Командування перебрав «Комісар», але він не військова людина.

Тоді командування — не знаю, хто саме, кажуть, що Муженко, — вирішує організувати танкову атаку, щоб «прорубати коридор». І ось танкова атака іде прямо на протитанкові рови — тобто туди, де танки пройти не можуть. Наші танкісти через ці танкові рови бачать термінал, бачать, як наші хлопці намагаються прорватися, але нічим допомогти не можуть.

Нам допоміг «Правий сектор» і «Український легіон». Вони почали атакувати позиції сепаратистів у Спартаку і монастирі, відволікли увагу на себе і дали хлопцям можливість хоч якось відходити.

Українські танки на підступах до аеропорту. Кадр з YouTube, відео Арама Степаняна

«Ви що, поставили за мету обнулити 90-й батальйон?»

— Я потім уже поїхав у госпіталь, але хлопців з мого підрозділу поставили тримати метеовежу. Вони тримали її два тижні, а потім прийшла 72-а бригада. Їм надійшов наказ — і вони наступного дня її здали. А через деякий час приїжджає якийсь заступник командира і розпоряджається: «Ваше завдання — зайняти метеовежу».

Я тоді прямо запитав: «Ви що, поставили за мету обнулити 90-й батальйон?» Бо коли я їхав у госпіталь, у строю залишалося 86 штурмовиків. Решту визбирували по амбулаторіях. Хлопці просто телефонували на мобільний і казали: «Приїдьте, заберіть, бо сказали, якщо до вечора не заберуть, ніхто тримати в амбулаторії не буде».

У лютому я лежав у госпіталі. У мене почалося запалення шлунка, кишечника, почалися проблеми з серцем. Туди залишалося тільки підвезти зброю, бо там був практично весь 90-й батальйон.

«На фронті нас почали називати 9-м легіоном»

— Ніхто нічого нам не пояснював. Наш ротний з позивним «Валет» став виконувати обов’язки командира частини. Він був з нами в терміналі. Він — один з тих офіцерів, яких я визнаю як офіцера.

Після того як ми вийшли, у 90-го батальйону командування взагалі не було. Хіба потім поставили завдання тримати метеовежу, Водяне. Тобто почали тикати по таких місцях. Довго ще тримали диспетчерську вежу. Потім у Водяному хлопців накрило. Вони вижили, але їх там посікло. Тож нас ставало все менше.

Я вже казав: якщо батальйон втратив хоча б третину, його потрібно відводити на переформування, міняти позивні. Але нас ніхто нікуди не відводить, починають затикати нашими хлопцями дірки. Тоді ж на фронті нас почали називати 9-м легіоном.

«Мені вручили грамоту»

— Я гадаю, що підполковник Кузьміних, позивний «Отаман», коли пішов за хлопцями, вчинив по-людськи правильно. Але я знаю, що його просто так відпустили з полону, як «подарунок» від Медведчука.

Я от по-людськи розмірковую: стільки полягло твоїх хлопців, які не отримали жодних нагород. А ти перший приходиш — і Порошенко тобі вручає орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Коли я їхав у відпустку, побачив таку картину: в усіх штабних — ордени Богдана Хмельницького, інші високі відзнаки. А кулеметника Бойка запитую: «Що тобі дали?» Відповідає: «А мені грамоту вручили».