Розділ « АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви»

Віктор Ягун, генерал-майор, заступник голови Служби безпеки України (2014—2015):

— Я фахівець у сфері державної безпеки. Як людина, яка мала стосунок до отримання оперативної інформації, стверджую: оборона Донецького аеропорту мала особливе значення. Це фактично були ті Фермопіли, які показали здатність української армії зупинити навалу, яка йшла зі Сходу.

Тривалий успішний захист Донецького аеропорту знищив ейфорію підтримуваних Росією сепаратистів. Оперативні перехоплення розмов бойовиків показували, як швидко зруйнувався міф про те, що українці не хочуть і не можуть оборонятися.

У перший період поява кадирівців сприймалася як додатковий фактор психологічного тиску на українські підрозділи, і те, що кадирівські бойовики одразу зазнали втрат — майже чотири десятки убитими, — показало, що надалі все просто для агресорів не буде.

В аеропорту народилося нове військове братство, співдружність підрозділів і добровольчих батальйонів. Саме під час захисту аеропорту кристалізувалося ядро нової української армії, яку, сподіваюся, будемо мати в найближчі роки, і саме на тих прикладах — на мужності й героїзмі оборонців аеропорту — можемо виховувати захисників України.

Джордж Петролекас

Полковник Джордж Петролекас (George Petrolekas), член ради директорів Інституту «Конференція оборонних асоціацій» (Канада):

— Аеропорти завжди були стратегічно цінними локаціями та цілями, оскільки вони забезпечують сполучення фронту з тилом. Вони потрібні для евакуації та для постачання боєприпасів та інших потрібних на війні речей.

Щодо історії Донецького аеропорту, то можна провести паралелі з аеро­портом Сараєва. Той відігравав напрочуд важливу роль, коли кільце оточення міста замкнулося (облога столиці Боснії та Герцеговини тривала з 5 квітня 1992 року до 29 лютого 1996 року). По суті, лише через нього можна було здійснювати постачання Сараєва. У деяких конфліктах аеропорт був першим об’єктом, який захоплювали, і це визначало подальший перебіг подій. Приміром, на Кіпрі 1974 року ООН одразу взяла під свій контроль аеропорт Нікосії. Відтак, жодна з ворогуючих сторін не могла на нього претендувати. Або, скажімо, у секторі Газа ізраїльтяни насамперед зруйнували саме летовище, щоб унеможливити ембарго. І таких прикладів є чимало в історії війн.

У Донецькому аеропорту цінність мали не стільки термінали, ангари чи будівлі, скільки злітно-посадкові смуги, бо важко уявити, що можна посадити великий транспортний літак поза ними.

Операцію в Донецькому аеропорту можна порівняти з обороною морських портів. Мені пригадується випадок середземноморського порту Тобрук під час Другої світової війни.

Це були ключові морські ворота для доправлення елементів постачання для армій у Північній Африці. У квітні 1941 року його оточили німецькі та італійські війська. Захищали Торбук тоді британці спільно з австралійцями. Порт кілька разів переходив то до однієї сторони, то до другої. Ще один приклад — боротьба за Роттердамський порт під час Другої світової. Німці намагалися його захопити, щоб роз’єднати союзницькі сили та припинити їхнє постачання.

Я б процитував Наполеона, щоб узагальнити значення оборони таких об’єктів, як Донецький аеропорт: аматори говорять про тактику, професіонали — про логістику.

Важко сказати, чи цей аеропорт був фактором впливу на перебіг Мінських угод, але контроль над ним однозначно давав перевагу тій чи іншій стороні.

Рубен Ґзірян

Рубен Ґзірян, дослідник Програми вивчення питань тероризму при Інституті міжнародних досліджень Міддлберрі (США):

— Якщо аналізувати з української перспективи, то битва за Донецький аеропорт мала лише один позитив — появу легенди про кіборгів, що стали втіленням рішучості України в боротьбі з агресією сепаратистів, підтримуваних Росією.

Але навіть цей «продукт» битви за Донецький аеропорт дещо неправильно витлумачений. Було очевидно протягом усього конфлікту, зокрема після битви за Іловайськ у серпні 2014-го, що в українських військах є якісна прірва між старшими офіцерами й офіцерами середньої ланки. Офіцери нижчої ланки є здібнішими.

У той час як захист Донецького аеропорту мав би посилити переконання, що в українському війську спострігається очевидний брак якості вищого керівництва, він, навпаки, показав завзятість українського солдата.

Щодо сепаратистів, то 242-денна битва за аеропорт стала свідченням — як це було в Іловайську й у Дебальцевому в січні—лютому 2015-го, — що основу військових досягнень сепаратистів склала російська участь. Більше того, це довело, що самі сепаратисти не можуть витримувати тривалі наступи чи атакувати добре захищені ділянки без військової підтримки Росії. Це пояснює, чому — попри численні заяви сепаратистів — Маріуполь ніколи не був реалістичною ціллю без військової підтримки Росії.