Так говорив Геббельс

До 1930 року при радянському режимі був убитий 31 єпископ, 1600 священиків і 7000 ченців. Згідно з даними, наявними на 1930 рік, у в'язницях на голодному пайку в тому році перебувало 48 єпископів, 3700 священиків і 8000 ченців і черниць. Женевська Міжнародна ліга проти Третього Інтернаціоналу опублікувала дані на 6 серпня 1935 року, які говорять про те, що в Росії було заарештовано, заслано або вбито 40 тисяч священиків. Майже всі православні церкви й каплиці були або зруйновані, або закриті для богослужінь і перетворені на клуби, кінотеатри, комори і т. д. До нашого приходу до влади атеїстична пропаганда, здійснювана в Німеччині марксистами, яких ми зуміли перебороти, виступала за те жахливе становище, яке я тільки що описав. Одна лише соціал-демократична «Ліга німецьких вільнодумців» налічувала 600 тисяч осіб. Комуністична «Ліга пролетарських вільнодумців» на момент її закриття налічувала 160 тисяч членів. Майже всі інтелектуальні лідери марксистського атеїзму в Німеччині були євреями, серед них — Еріх Вайнерт, Фелікс Абраам, Леві-Ленц та інші. На регулярних зборах, що проводяться в присутності нотаріуса, членів змушували підписувати декларацію про свій відхід з церкви вартістю дві марки. Таким ось чином велася боротьба за атеїзм. З 1918-го по 1933-й рік число таких випадків тільки з німецьких євангелічних церков склало в Німеччині два з половиною мільйони. Програму цих атеїстичних товариств щодо статевих питань добре видно з наступних вимог, які публічно висловлюються на їх зборах та розповсюджуються у вигляді листівок:

1. Повна відміна статей закону, що стосуються покарання за аборт, і право безкоштовно робити аборт в державних лікарнях.

2. Невтручання у проституцію.

3. Скасування всіх буржуазно-капіталістичних приписів щодо шлюбу і розлучення.

4. Необов'язкові реєстрація в ЗАГС і виховання дітей співтовариством.

5. Скасування всіх покарань за статеві збочення і надання повної амністії всім особам, засудженим за «статеві злочини».

Воістину, тут ми маємо справу з методичним божевіллям, мета якого — умисне знищення народів та їх цивілізацій і встановлення варварства в якості першооснови суспільного життя.

Де ж шукати тих, хто стоїть за лаштунками цього смертоносного світового руху? Хто придумав все це божевілля? Хто впровадив це в Росії і тепер намагається поширити це й на інші країни? Відповідь на ці питання розкриває справжній секрет нашої антиєврейської політики і нашої безкомпромісної боротьби з єврейством, бо більшовицький Інтернаціонал в дійсності не що інше, як єврейський Інтернаціонал.

Саме єврей придумав марксизм. Саме єврей, в минулому, десятиліттями намагався розпалити світову революцію за допомогою марксизму. Саме єврей очолює сьогодні марксизм у всіх країнах світу. Цей сатанізм міг зародитися тільки в мозку кочівника без народу, без раси і без країни. І тільки одержимий сатанинською люттю він міг почати цю революційну атаку. Бо більшовизм — це не що інше, як грубий матеріалізм, який спекулює основними інстинктами людини. І в своїй боротьбі проти західноєвропейської цивілізації він використовує самі низькі людські спонукання в інтересах міжнародного єврейства.

Теорія, що лежить в основі цього політичного і економічного фанатизму, була розроблена євреєм на ім'я Карл Мордехай (він же Маркс), сином рабина з Тревеса. Різновид тієї ж самої теорії виник в мозку іншого єврея на ім'я Фердинанд Лассаль. Він був сином єврея Хаїма Вольфсона з Лослау, який змінив своє ім'я спочатку на Лосслауэр, потім на Лазель і нарешті на Лассалль. Міністром праці Паризької Комуни був єврей Лео Франкель. Єврейський терорист Карл Коган (Коен) був другом Маркса. 7 травня 1866 року на Унтер-дер-Лінден в Берліні цей Коган вчинив замах на Бісмарка, вистріливши в нього два рази.

У передвоєнні дні в редакційній колегії «Форвертса», друкованого видання німецьких соціалістів, працювало цілих 15 євреїв, більшість з яких згодом стало лідерами комунізму в Німеччині. Серед них були Курт Ейзнер, Рудольф Хільфердінг і Роза Люксембург. Під час Великої (Першої світової) війни польські євреї Лео Йоггішес і Роза Люксембург перебували на чолі сил, які намагалися викликати військовий крах Німеччини і подальшу світову революцію. 4 серпня 1914 року ще один єврей, Гуго Хаазе, згодом — голова УСПД (Незалежної соціалістичної партії Німеччини), зажадав відмовитися від військової позики.

10 листопада 1918 року була сформована «Рада шести народних представників», в яку входили євреї Хассе і Ландсберг. 16 грудня 1918 року було проведено перше засідання «Загального З'їзду робітничих і солдатських рад Німеччини». Головними виступаючими на цьому з'їзді були євреї Коган-Ройсс і Хільфердінг. Збройні сили Німеччини були представлені: 8-я армія — євреєм Ходенбергом, 4-й армія — євреєм Левінзоном, військовий округ A — євреєм Зігфрідом Марком, військовий округ B — Натаном Мозесом. Якоб Різенфельд представляв Київську групу армій, а Отто Розенберг — Кассельску групу армій.

31 грудня 1918 року в Берліні було проведено 1-й з'їзд комуністичної партії, на якому єврейка Роза Люксембург була обрана її керівником. Імперська конференція спартаківського руху, що пройшла 29 грудня 1918 року, була формально відкрита офіційним представником Радянської Росії, євреєм Карлом Радеком-Собельсоном, в той час як Роза Люксембург була одним з офіційних доповідачів.

У ніч з 6-го на 7-е квітня 1919 року, після усунення в Мюнхені єврея Ейзнера, там була проголошена Радянська Республіка. Її очолили євреї Ландауер, Толлер, Ліппі, Еріх Мюзам і Вадлер. 14 квітня 1919 року в Мюнхені було сформовано другий радянський уряд з євреями Левієн-Ніссеном, Левіном і Толлером на чолі. Берлінська преса німецької компартії контролювалася євреями Майєром, Тальхаймером, Шолемом, Фридлендером та ін. Адвокатами, які діяли від імені німецької компартії, були євреї Літтен, Розенфельд, Йоахім, Апфель, Ландсберг та інші. Відомий більшовик, єврей Раффлес, пише: «Ненависть царизму до євреїв була виправдана, оскільки починаючи з (18)60-х років уряду доводилося мати справу з євреями як з самими активними членами всіх революційних партій»

У 1903 році на 2-му з'їзді Соціал-демократичної робітничої партії Росії відбувся розкол, що розділив партії на більшовиків й меншовиків. І в одній, і в іншій партії керівні посади займали євреї. Ними були:

У меншовиків: Мартов (Цедербаум), Троцький (Бронштейн), Дан (Гурвич), Мартинов [Пікер], Лібер (Гольдман), Абрамович (Рейн), Горєв (Гольдман) та інші.

У більшовиків: Бородін (Грузенберг), згодом — керівник більшовицького революційного руху в Китаї, на даний момент — більшовицький комісар в Монголії, Фрумкін, Ганецький (Фюрстенберг), Ярославський (Губєльман) — керівник атеїстичного руху в СРСР і в усьому світі, Камєнєв (Розенфельд), Лашевич, Літвінов (Валлах), на даний момент — нарком закордонних справ СРСР, у минулому — голова Ліги націй, Лядов (Мандельштам), Радек (Собельсон), Зінов'єв [Апфельбаумів], у 1919-1926 роках — голова Виконкому Комінтерну, Сокольніков (Брілліант), Свєрдлов — близький друг і соратник Леніна.

На початку серпня 1917 року відкрився 6-й з'їзд більшовицької партії. Його головуючий комітет складався з трьох росіян, шести євреїв і одного грузина. 23 жовтня 1917 року відбулася історична сесія ЦК (Центрального Комітету). На ній було прийнято рішення про початок збройного повстання. Для керівництва повстанням було створено Політбюро і Революційний військовий центр. Ці політичні та військові центри більшовицької революції складалися з двох росіян, шести євреїв, одного грузина і одного поляка.

В англійських «Зборах звітів про більшовизм в Росії», представленому парламенту в квітні 1919 року, під командуванням Його Величності, звіт № 6 містить наступне. Телеграма від сера М. Фіндлі пану Балфуру (отримано 18 вересня 1918 р.): «Нижче наводиться отриманий нами сьогодні звіт міністра Нідерландів в Петрограді за 6-е вересня про обстановку в Росії, зокрема про британських підданих і британських інтересах в піклуванні міністра... Я кілька разів зустрічався в Москві з Чичеріним і Караханом. Весь радянський уряд опустився до рівня злочинної організації. Більшовики усвідомлюють, що їх гра закінчена, і їх охопило злочинне божевілля... Небезпека на даний момент настільки велика, що я відчуваю себе зобов'язаним привернути увагу британського і всіх інших урядів на те, що якщо більшовизму в Росії не буде покладено край, цивілізація всього світу опиниться під загрозою... На мій погляд, негайне придушення більшовизму є найбільшим завданням, що стоїть сьогодні перед усім світом, навіть більшим, ніж сама війна, яка все ще триває, і якщо... більшовизм негайно ж не буде припинений в корені, він обов'язково пошириться в тій чи іншій формі на Європу і весь світ, так як він організований і управляється євреями, у яких немає національності і чия єдина мета — знищити існуючий порядок речей у своїх інтересах. Єдиний спосіб, за допомогою якого цієї небезпеки можна уникнути, — це колективні дії всіх держав».

13 листопада 1934 року газета «Момент», що видається у Варшаві і є одним з провідних єврейських видань у Східній Європі, опублікувала статтю (№ 260B) під назвою «Лазар Мойсейович Каганович» (заступник і права рука Сталіна). В цій статті говориться: «Це велика людина, Лазар Мойсейович. Прийде день, і він очолить країну царів... Його дочка, якій скоро виповниться 21 рік, — тепер дружина Сталіна... і він добрий до євреїв, цей Лазар Мойсейович. Так, добре мати свою людину на одній з ключових посад».