По закінченні російсько-турецької війни 1787—1791 рр. Бузький козацький полк стояв у Молдавії. Потім, у вересні 1792 р., його перекинули в Польщу для придушення повстання під проводом Тадеуша Костюшка. У 1797 р. за наказом царя Павла І цей полк розформували, а його козаків перевели на державних селян.
На початку XIX ст. російсько-турецькі відносини знову стали напруженими. Тому було вирішено взяти на військову службу колишніх бузьких козаків. Указом від 8 травня 1803 р. Бузьке військо відновили. У адміністративному та військовому плані воно повторювало устрій Донського та Чорноморського козацьких військ. Козаки Бузького війська несли прикордонну службу на Дністрі, брали участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 рр., в осаді Ізмаїла, у військових діях на території Бессарабії, Молдавії і Волощини. Воювали й проти французьких наполеонівських військ.
У російсько-турецькій війні 1806—1812 рр. брав участь зачинатель новочасної української літератури Іван Котляревський (1769—1838). У 1796—1808 рр. він перебував на службі в Сіверському карабінерському полку, дослужившись до чину штабс-капітана. Був учасником битв під Бендерами та Ізмаїлом, де в складі російських військових частин воювали й українські козачі формування.
Іван Котляревський
Молодий Іван Котляревський загалом скептично ставився до козацтва. У той час таке ставлення мало поширення в елітарній українській культурі352. Однак участь Котляревського у російсько-турецькій війні 1806— 1812 рр., де йому довелося зустрітися з козацькими, т. зв. волонтерськими загонами, змусили письменника дещо по-іншому подивитися на козацький феномен.
Якщо в перших частинах поеми Котляревського «Енеїда» простежується іронічне ставлення письменника до козацтва, то в останніх, четвертій, п’ятій і шостій, козаки постають як люди військові. Тут навіть зустрічаємо апологетику Гетьманщини, коли Котляревський малює ідилічну картинку із зображенням козацьких полків:
«Так вічной пам’яти бувало
У нас в Гетьманщині колись,
Так просто війско шиковало,
Не знавши: стій, не шевелись;
Так славниї полки козацькі
Лубенський, Гадяцький, Полтавський
В шапках було, як мак цвітуть.
Як грянуть, сотнями ударять,
Перед себе списи наставлять,
То мов мітлою все метуть».
І тут же за цими стрічками змальовуються «актуальні» для Котляревського козаки, які воювали проти турків:
«Було тут військо волонтирі,
То всяка юрбиця людей,
Мов запорожці-чупрандирі,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів» автора Петро Кралюк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Турецькі володіння в Північному Причорномор’ї“ на сторінці 5. Приємного читання.