Розділ «48»

Хазяїн дрімав, прихилившись до буфета. Крім цих двох, у ресторанчику не було нікого. Місцеві відвідувачі розійшлись по домівках. На столі стояла почата пляшка віскі. Мабуть, її приніс з собою Поль.

— Шеф! Сюди! Сюди! — загорлав Поль.

Хазяїн ресторану прокинувся. Суботін подав йому знак не турбуватися.

— Сідайте, шеф. Знайомтесь. Звіть його Фріцем… хоч він називає себе Гансом. — Поль п’яно розсміявся. — Хочете, шеф, послухати ідіота? — Поль показав на свого товариша по чарці. — Він тільки-но переконував мене, нібито їхній Гітлер — геній, якого не зрозуміли. Через це, каже, я і п’яницею став. З горя, так би мовити. Пане Фріц, може, ти божевільний?

Ганс ображено відвернувся.

— Не треба сміятися з нього, — тихо сказав Суботін англійською мовою. — Краще налий мені трохи.

Поль підвівся, похитуючись пішов до стойки по склянку. Поки він ходив, за столом було сказано пошепки дві фрази.

— Він не намагався про щось дізнатися? — спитав Суботін.

— Заспокойтесь. Нудьгуюче щеня, не більше… У вас що-небудь є?

Суботін заперечно похитав головою.

Поль налив Суботіну віскі, цокнувся і випив. Суботін відпив ковток і одсунув склянку.

— Не можна, — посміхнувся він шоферові. — Ти хочеш, щоб твоє начальство мене вигнало?

Сталося несподіване. Поль ударив кулаком по столу і вигукнув:

— Хочу! Так, хочу, щоб вас вигнали! Ви, шеф, хороша людина! Поля не обдуриш, у мене на людей нюх шоферський. Тож слухайте, шеф… Ви хороша людина, а займаєтесь чорт знає чим.

— Що ти верзеш? — образився Суботін. — Випий зельтерської, промий мозок.

Але Поля вже не можна було зупинити. Він схопив Ганса за руку.

— Слухай, Фріц, я розкажу тобі, чим він займається…

— Мовчати! — тихо, але владно промовив Суботін. — Забув, що ти в армії, що для базік є військовий суд?

Поль дивився на Суботіна з ненавистю. Потім ця ненависть ураз згасла в його очах, руки безвільно повисли, наче він збирався стати за командою «струнко». І раптом шофер заплакав, по його скам’янілому обличчю текли сльози.

Ганс нахилився до нього через стіл.