Розділ «9»

— Чи не попав я часом за стіл комуністів, — посміхаючись, занепокоєно опитав Ричагов.

— Не бійся, сестричко. Комуністи сюди не ходять.

— Але про що мені все-таки написати в газету? — помовчавши, спитав Ричагов.

Обидва французи ніби за командою знизали плечима.

— Я чув по радіо, що від росіян утік якийсь офіцер. З цього можна зробити сто п’ятдесят рядків плюс фото?

Обидва журналісти знову мов за командою розвели руками. Один з них зітхнув.

— Не вийде. Тут містери щось темнять. Навіть наші американські колеги не можуть нічого про нього дізнатися. З поважним виглядом говорять: «Це перебіжчик особливий». Дурниця! А взагалі ці перебіжчики — м’ясо з душком. Тікають, як на підбір, дуже нецікаві типи. Іноді здається, ніби червоні відбирають всяку погань і женуть її сюди. Напишіть про це — от вам і буде сенсація.

Французи реготали. Разом з ними сміявся і Ричагов. Потім він спитав:

— А може, саме в тому, що вони його ховають, і криється сенсація?

— Облиш, сестричко, надію. Одно з двох: або цей перебіжчик цілковитий ідіот і його не можна показувати прес-конференції, або він знає трохи більше, ніж інші, і зараз янкі доять його з чотирьох дійок. А вже потім, видоєний, він почне паплюжити радянські порядки і запевняти, що російські генерали їдять на сніданок німецьких дітей. Якщо хочеш, я можу зараз же продиктувати тобі все, що він скаже. Мою газету аж ніяк не можна запідозрити в палкій прихильності до червоних, але навіть вона припинила друкувати це сміття… Мабуть, сестричка тільки що приїхала?

— Сьогодні вранці, — відповів Ричагов.

— Отже, сестричка ще не встигла зубожіти. А її братики не заперечують, якщо вона поставить на стіл пляшечку вина. Дивись, і спаде щось на думку, і ми всі пазом будемо охотитись за сенсацією. Га?

— Сестричка йде на все… Обер! Дві пляшки вина, — звелів Ричагов.