Розділ «ГУСЯЧІ БАГНЕТИ, або ж Г. Державін: «Поля и грады — стали гробы»»

Монархий света розрушитель

Простерся под его пятой:

В Европе грады брал, тряс троны,

Свергал царей, давал короны

Могущею своей душой.

І все це й тому, на переконання поета, що «с самого веков начала война народы пожирала, священ стал долг: рубить и жечь!» І знаменитий одописець, природно, захоплюється: «О Росс! — О род великодушный! О твердокаменная грудь!»

Звичайно, вінцем творчості Державіна є одичний цикл, присвячений Катерині II. Цикл за силою почуттів, можливо, дорівнюється до всього одичного циклу всіх радянських поетів, які писали про Леніна, Сталіна й Комуністичну партію, котрі, звісно ж, були богоподібні, як була богоподібною й імператриця, себто «Фелица». Отже, «Фелица» — Ленін, «Фелица» — Сталін, «Фелица» — Комуністична партія, і можна не сумніватися, що якби Державін жив після жовтневого путчу 17-го року, то він позмагався б за пальму першості — чи з В. Маяковським, який написав відому поему, чи з групою українських поетів, які склали «Лист товаришеві Сталіну від українського народу».

Які ж вони, наші «Фелицы» всіх часів і народів під пером Г. Державіна?

Престол ее на Скандинавских,

Камчатских и Златых горах,

От стран Таймурских до Кубанских

Постань на сорок двух столпах.

В величестве, в сиянье бога,

Ее изобрази мне ты;

Чтоб сшед с престола, подавала

Скрыжаль заповедей святых;

Чтобы вселенна принимала

Глас божий, глас природы, в них.

Забыли бы свое равенство,

И были все подвластны ей: