Розділ «Вояцькі біографії»

Подія ця відбулася в с. Знам’янці, через яке проходить залізниця Київ — Одеса, тобто на території, яку окупант контролював. Цю історію зберіг для нас підхорунжий Чорноліського полку Михайло Дорошенко з Цибулевого…

До ранку ще було далеко, а відділ Кібця вже під’їхав до села з боку степу. Хмара ж наблизився до села від лісу. Коней Микола залишив у степу, а сам із козаками та провідником підкрався до городів, а тоді вже і до караульного приміщення. Раптом за ворітьми почулися тверді кроки кількох людей. За хвилю відчинилася хвіртка і у двір зайшло четверо червоноармійців. Троє поплелося до хати, а четвертий, почувши кінський тупіт, вискочив на вулицю з рушницею і закричав:

— Кто єдєт?

Почув відповідь:

— Свой!

— Кто — свой? Пропуск! — кричав кацапчук.

— П’ять! — відповів вершник і в свою чергу запитав відклик.

— Партсіґар!

За хвилину заїхав ще один вершник. Це був роз’їзд — червоні вирішили трохи погрітися. Розводящий відчинив половину воріт. У дворі вершники зіскочили з коней.

Тільки вони взялися за куриво, як Кібець із хлопцями вже тримали нагани біля їхніх носів.

— Руки вгору! — тихо скомандував Кібець. — Тут є для вас прикурка!

Спантеличені кіннотники і розводящий не спам’яталися, як їм заткнули пельки і зв’язали руки.

— Не пищати! — попередив Микола. — Бо зразу вам кінець!

Полонених вкинули в комору, знадвору замкнувши двері на клямку. Розводящому розв’язали рота і першого пустили до хати. За ним зайшли Кібець і декілька козаків.

У хаті ледь світила гасова лампа, прикручена на малий вогник. Вартові безтурботно спали на соломі. Їхні рушниці стояли в кутку біля порога, на лавці лежав наган із пасом, що належав кулеметникові.

Хлопці відразу прибрали до рук усю зброю і навели на москалів рушниці. Кібець, тримаючи напоготові «Кольта», почав будити варту.

— Падйом! — крикнув він.

Вартові неохоче пробуджувались, чухались і позіхали. А хтось запитав:

— В чьом дєло?

— Здєсь банда, — спокійно відповів Кібець.