Розділ «Вояцькі біографії»

Не минуло й хвилини, як він, ще роздягнений, чіпляючи на ходу пояс із револьвером, вискочив із сіней. Поспішно запитав:

— В чьом дєло, дєжурний, ґдє банда?

Тут із-за рогу вискочив Кібець і, піднісши цівку «Кольта» до носа командира, відповів:

— Банда здєсь. Руки вгору!

Не встиг Грецький спам’ятатись, як двоє козаків уже його роззброїли.

— Знаєш що, командире, — почав Кібець, — я той чоловік, чию жінку й дитину ти замордував. Як ти думаєш, що я маю з тобою зробити?

Очі Грецького широко розплющилися від страху. Він намагався опанувати себе. Нарешті промовив:

— За тваю жену і рєбьонка я нє віноват. Ето падлєц-політрук Ґалємба.

— Добре, — сказав Кібець, — якщо наш план буде виконаний, я тобі, сволото, дарую життя. Одягайся скоріш і наказуй горністові грати збір ескадрону та негайно поклич свого комісара. Чуєш?

— Да-а… Єслі ти мєня пащадіш, то своі мєня расстрєляют, — відповів Грецький.

— То вже мене не стосується, — кинув Кібець.

Тим часом козаки за допомогою вартового викликали комісара ескадрону і передали йому наказ:

— Нємєдлєнно явіцца!

У супроводі козаків політрук Ґалемба поспішив до штабу. Біля хати, де жив командир, він жваво вискочив із сідла і, прив’язавши коня, вискочив на ґанок. Лише побачивши в кімнаті лісовиків, зрозумів, до кого в руки потрапив. «Затрусився, зрозумівши своє небезпечне становище. Без спротиву дав себе роззброїти».

— Грайте збір ескадрону, скоро! — наказав Кібець.

Одразу викликали горніста, і тривожна мелодія «розірвала ранкову тишу вогкого повітря». Червона кіннота зібралася швидко. «Старшин і підстаршин закликали у двір, що був обнесений високим дерев’яним парканом, і тут роззброювали та відводили вже до сараю, під замок, — писав Михайло Дорошенко. — Решта ставала в ряди посеред вулиці, що теж була обнесена парканом. Коли всі були зібрані, колону червоного ескадрону за наказом Кібця з обох сторін було закрито. Наблизились дві тачанки, розвернулись і поставили колону під перехресний вогонь. Колона заворушилась, але не рушила з місця».[133]

Наперед вийшов командир ескадрону Грецький.

— Таваріщі! — сказав він. — Ми окружени, я больше нє командір, командір — вот он, — і показав на отамана. — Тєпєрь он вам даст свой пріказ.

Кібець сів на коня, виїхав наперед і промовив:

— Не хвилюйтесь, товариші! Всі ви будете живі, але й не думайте тікати… А тепер, ескадрон, слухай мою команду! Складати зброю! По одному наліво-о, марш!