Розділ «7.»

Умови боротьби не дозволяли довго оплакувати загиблих товаришів та дошукуватися причин своїх невдач. Боротьба тривала і вимагала активності. Поляки не встигли й кілька днів насолодитися своєю перемогою - цього не дали їм українські повстанці. Вже 13-го січня «Бурлакова» сотня виконує акцію палення фільварків у селах Купятичі, Сілець, Берендьовичі, Гувники, тоді ж спалено один міст з метою завадити переселенню. [91] 31-го січня цей же відділ УПА о 2:00 ночі знищує станцію Залужне на шляху Нове Загір'я-Лісько, чим припинено залізничний рух на цьому шляху на кілька тижнів. [92]

Зважаючи на проявлену активність, вміння керувати боєм та особистий героїзм, наказом командування військової округи «Сян» від 20-го січня 1946 року Володимиру Щиґельському присвоєно звання хорунжого і нагороджено Срібним Хрестом ІІ-го ступеня. [93] Нагородження в УПА були не дуже частим явищем, а тому свідчили про неабиякі заслуги нагородженого. Володимир Щиґельський трактував нагородження по-своєму: не тільки як відзначення, але й як вимогу ще більше покращувати бойові якості - особисті і своєї сотні, не давати ворогові ані хвилини спокою.

Коли бійці сотні «Ударники-4» ділили в селі Ракова отриману амуніцію, 2-го лютого 1946 року, залунали мінометні постріли. Щоб уникнути зустрічі з важко озброєним ворогом «Бурлака» дав наказ відступати. Проте сутичка таки відбулася, і вже в перші хвилини бою сотенного було поранено. Незважаючи на це, він продовжував завзято командувати боєм, і лише зрозумівши, що рана є досить важкою, і він може втратити свідомість Володимир передав командування чотовому «Ваньці». Врешті відділу вдалося-таки без більших втрат відступити, забравши з бою свого командира на ношах. [94]

В лютому 1946 року на теренах Радянської України відбувалися так звані вибори до Рад, які мали засвідчити, що населення Західної України сприймає окупаційну владу. Солідаризуючись із повстанцями цих теренів, що бойкотували цей фарс, повстанці «Бурлакового» відділу підірвали ґазову будку, недалеко села Лучиці, біля польсько-радянського кордону. "Ґаз вибухнув та горів у ґазопроводі далі, та що якийсь час вибухав у збірниках. Вибухи було чути коло третьої години. Полум'я ґазу в час вибуху було 100 метрів широке, і був такий гул та блиск, що говорили, що це вибухла атомова бомба". [95]

Загалом, протягом зими активність сотні «Ударники-4», як, врешті, й інших повстанських відділів, дещо спала. Причиною було те, що, по-перше, сніг, який вкривав землю, розконспіровував рухи та постої упівських відділів, по-друге, за твердженням самих поляків, на той час східна частина Перемиського повіту, де оперувала сотня «Ударники-4», була цілком під контролем УПА. [96]