Розділ «Частина II»

Полковника Петра Болбочана оскаржував г[оловний] отаман Петлюра, що начебто він зі своїм штабом мав злучитися з Добрармією. Це неправда! Інша річ, що наші частини мали стик на фронті з Донськими козачими частинами, де на Дону на той час не перебувала московська Добрармія — вона була на Кавказі. Відношення з козаками було добре. Та в районі здається БАХМУТУ ці добрі стосунки почав псувати значковий гайдамаків пізн[іше] отаман Волох роблячи самочинні на них напади. Про це довідався Штаб і полк[овник] Болбочан суворо заборонив під карою суду Волохові це робити. На запитання Петлюри, «яке відношення до нас Добрармії?» — Болбочан відповів, що «наразі жадних акцій з московськими добровольчими частинами не маємо, маємо лише стик з частинами Всевеликого Війська Донського, що з ними стосунки наразі добрі, вони нас не чіпають і що отаман Волох провокативно, стало має з ними перестрілку».

(Тоді на Дону не було жадних московських частин Добрармії. Вона була на Кавказі як видно з наказів Донської і Добрармії: «Тяжолоє положеніє Дона усугублялось єщо тем, что его западная граніца оказалась откритой: нємецкіє войска покідалі Украйну. Она не могла даже подавіть разгул анархієтіческіх банд на своей теріторі'і, прєдвестніц большевизма. Положеніє стало крайнє крітіческім… На Дон нужно било перебрасивать часті освободівшіхся от борьби на Кавказе сіл. В конце декабря 1918. создайотся общій фронт Донцов і Добрармії потребовавшій общего командованія. Переведено саглашеніє между отаманом ген[ералом] Красновим і ген[ералом] Денікіним і подчінєнниє войска войска получілі наіменованіє Вооруженних сил Юга Росіі (В.С.Ю.Р.) Донци отходят. На Украінє с бегством Гетьмана і уходом немцев, развіваєтся анархія, результатом которой большевізм… судьба Украйни не может не отозваться на положенії Крима… Добрармія начінаєт развівать действія на шіроком фронте: союзнікі оказивают существенную помощь: ТЕПЕРЬ, КОГДА ГЕТЬМАН ПОКІНУЛ УКРАЙНУ, БИТЬ ЄЙ В ЛОНЄ ЄДІНОЙ І НЄДЄЛІМОЙ России. 9-10-11 января 1919 побатальонно Марковци уєзжалі на север. Генерал Тимановский з большой групой уехал в Одесу для формірованія там частей Добрармії. В Армавіре, Кавказкой, Тихорецкой наші ешелони встрєчалісь крікамі «ура»… «Марковци в боях і походах за Россію в освободительной войне 1917–1920 годов.» Кн. Вторая 19191920. Париж, ст. 5–6. Примітка переписувача Запорожця С[те пан а] Ц[апа]).

9) Після протигетьманського повстання Командуваню Запорозького] Корпусу довелося мати стосунки з цивільною адміністрацією Директорії, яка урядувала, поки сиділа за плечима війська, що кривавилося в тяжких боях на фронті. Губерніяльним комендантом Харківщини був чомусь ген[ерал] Нельговський. Залогову службу в Харкові несли поки що Новоповсталий Слобідський Кіш під командою інж[енера] поручника КОБЗИ. Кіш цей складався з б[увших] Гетьманських полків Харківського та Охтирського… [85]

(Архів С. Цапа (СГД) Спр. З.)