Розділ «Д»

ЦДАГПОУ. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 58861. - архівно-слідча справа Добротворського Й. М.; Отмарштейн Ю. До історії повстанчого рейду ген. — хор. Ю. Тютюнника в листопаді 1921 р.// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 6. — С. 12–20; Яновський В. «За Україну, за її долю…»//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 172–191; Середа М. Отаман Юрко Тютюнник//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 10. — С. 15–17; Визвольні змагання очима контррозвідника (документальна спадщина Миколи Чеботаріва). — Київ. — 2003; Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни. — Харків. — 1924 (Київ, 1990). — С. 59; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 366, 425; ЦДАВОУ — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 66. — С. 116–117.

ДОБРЯНСЬКИЙ Агатон

(23.02.1894-?) — сотник Армії УНР.

Народився у с. Знесіня під Львовом. Закінчив старшиньку школу у м. Мункач. З серпня 1914 р. служив у Легіоні Українських січових стрільців. Станом на 01.01.1916 р. — четар 7-ї сотні Легіону. У вересні 1916 р. потрапив до російського полону. Останнє звання в австро-угорській армії — лейтенант.

Навесні—влітку 1918 р. працював у Міністерстві закордонних справ УНР та Української Держави, був довіреною особою С. Петлюри. З 2.12.1918 р. — командир Уманського запасного полку військ Директорії. З 09.01.1919 р. — начальник 19-ї дієвої дивізії Дієвої армії УНР. 22.06.1919 р. отримав наказ про перебрання командування над 2-ю дивізією «Запорізька Січ» Дієвої армії УНР, але не зміг його виконати через спротив отамана дивізії Божка, повернувся у розпорядження штабу Дієвої армії УНР. З 10.08.1919 р. — комендант м. Вінниця. У жовтні 1919 р. — начальник Дністровської бригади Окремого корпусу кордонної охорони УНР. У 1920–1921 рр. — в Армії УНР не служив. Станом на 1922 р. — командир бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР.

У 1922 р. повернувся на батьківщину. У жовтні 1943 р. вступив до 14-ї дивізії військ СС «Галичина». Подальша доля невідома.

Добрянський Агатон, фото 1915 року (Українські січові стрікьці. — Львів. — 1936)

ЦДАВОУ. — Ф. 4587. — Оп. 1. — Спр. 1. — С. 4–5; Ф. 5235. — Оп. 1. - Спр. 1 540. — С. 6–10; Пузицький А. Боротьба за доступи до Київа//За Державність. — Каліш. — 1936. - № 6. — С. 60; Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//За Державність. — Варшава. — 1938 — № 8. — С 36, 60; 1939. - № 9. — С. 56, 57; Середа М. Отаман Божко//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 1. — С. 10–12; УСС, Українські січові стрільці. — Львів. — 1935 (репринт 1991). — С. 152; Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 133.

ДОВГАЛЬ Спиридон Микитович

(31.10.1896-?) — підполковник Армії УНР. Родом із м. Носівка на Чернігівщині. Останнє звання у російській армії — поручик.

Аовгаль Спиридон, фото 1921 року (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)

З січня 1919 р. — ад'ютант командира 1-го Синього полку Дієвої армії УНР 3 кінця квітня 1919 р — командир 1-го куреня 1-го Синього полку (згодом — 7-го Синього 3-ї Залізної стрілецької дивізії) Дієвої армії УНР 25.12.1919 р разом із частинами 3-ї Залізної дивізії потрапив до білогвардійського полону, але того ж дня зумів утекти.

Довгаль Спиридон, фото 50-х років (За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10)

Захворів на тиф, перебував у вінницькому шпиталі, звідки повернувся до Дієвої армії УНР. З 11.01.1920 р. служив у 4-й бригаді Армії УНР у Кам'янці-Подільському. Згодом — у 3-й Залізній дивізії Армії УНР. З 10.01.1921 р. — командир 20-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. У 1930 р. закінчив економічно-кооперативний відділ Української господарської академії у Подєбрадах. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 67–72, Вишнівський О. До історії Синіх і Залізних//За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7. — С. 68— 101; Вишнівський О. Трагедія 3-ї дивізії Дієвої армії УНР. — Мюнхен — Дітройт. — 1963; Зубенко І. Наші лицарі й мученики. — Каліш. — 1923. — Ч. 2. — С. 32–33; Наріжний С. Українська еміграція. — Прага. — 1942. — С. 155

ДОЛУД Андрій Данилович

(1893-06.09.1976) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Народився у с. Плетений Ташлик Херсонської губернії. На військову службу вступив у 1914 р. Останнє звання у російській армії — поручик.

У 1917 р. на III Всеукраїнському військовому з'їзді був обраний до складу Всеукраїнської ради військових депутатів, перебував у розпорядженні Військового міністра Центральної Ради. На початку листопада 1918 р. сформував в Одесі загін ім. І. Богуна, на чолі якого вирушив до Львова на допомогу Західноукраїнській Народній Республіці. Брав участь у боях за Львів, був командиром куреня у 6-й бригаді УГА, до складу якої влився загін ім. Богуна. Після переходу УГА через Збруч перейшов до Дієвої армії УНР. З кінця серпня 1919 р. — командир 1-го Гайсинського пішого полку ім. С. Петлюри. Учасник Першого Зимового походу: начальник штабу Дієвої армії УНР З 22.05.1920 р. — начальник 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.

Станом на 01.10.1922 р. — у безтерміновому відрядженні. Жив на еміграції у Польщі.

У 1942 р. формально очолював так зване Українське визвольне військо, що формувалося у складі сухопутних сил німецької армії (Вермахту). З 1943 р. очолював т. зв. Запорізький загін (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у складі Вермахту. У 1944 р. — член Козацького штабу генерала А. Шкуро, співробітничав із генералом А. Власовим. Після 1945 р. емігрував до Латинської Америки. Помер у Куритібі, Парана, Бразилія.

Долуд Андрій, фото 1920 року (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 1; Спр. 923. — С. 41–44; Благодир О. Отаман Долуд// Стрілець. — Ч. 25 від 29.04.1919; Ч. 26. - 01.05.1919; Ч. 27. - 04.05.1919; Науменко Ю. Моя служба в 5-й Херсонській стрілецькій дивізії//За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7. — С. 165–180; Тютюнник Ю. Зимовий похід. — Львів. — 1922; Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//За Державність. — Варшава. — 1939. — № 9. — С. 39, 47; Некролог//Українське Козацтво. — 1976. — Ч. 5(39). — С. 59–60; Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). — Львів. — 2003. — С. 176, 496, 509; Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью- Йорк. — 1976. — Ч. 5/6; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.