Під натиском Кібця і в оточенні конвою, командир ескадрону Грецький вийшов і перед ескадроном об'явив:
— Товаріщі! Ми окружени, я больше не командір, командір — вот он, — він показам на Кібця. Теперь он вам даст свой пріказ.
Кібець сів на коня, виїхав наперед і промовив:
— Не хвилюйтесь, товариші! Всі ви будете живі, але й не думайте тікати, бо потрапите під перехресний вогонь що ним обсиплять вас наші меткі скоростріли.
— А тепер, ескадрон, слухай мою команду! — залунав дзвінкий голос Кібця, — складати зброю! По одному наліво-о, марш!
Червоні кіннотчики спокійно, без спротиву, під'їжджали по одному до повстанської застави і складали зброю на віз. Після цього кожного особисто обшукували і тоді червоноармійці знову ставали до строю.
Належну кількість гарних коней відібрали для своїх потреб і для резерви.
Так було роззброєно Володимирський ескадрон в числі до двох сот вояків, решта, приблизно 25 осіб були в роз'їздах і під роззброєння не попали.
Впорядкувавши вози з набутим знаряддям, повстанці від'їжджали на дорогу і ставали до валки.
Затриманих бранців перевірили і декого відпустили, а політрука Галембу з його вірними прислужниками і трьох "косооких" пов'язаних посадили на вози і теж прилучили до валки.
Стрій червоноармійців стояв і чекав остаточного розпорядження.
Нарешті Кібець під'їхав до командира Грецького, подав йому руку і сказав:
— Залишаю тобі твій ескадрон, роби що ти хочеш з ним.
Потім повернувся до строю, подав команду:
— Смірно!
Всі затихли й стояли струнко.
Кібець вистрілив з револьвера вгору і після маленької павзи весело сказав:
— Я, товариші, вам більше не командир. Вашим командиром остається товариш Грецький…
На прощання Кібець дав другий постріл угору і залишив ескадрон. По цьому пострілові повстанці вирушили в дорогу. Кібець їхав позаду валки, а за ним, в ар'єрґарді їхали дві тачанки. В степу за селом дали декілька стрічок з ново добутих скорострілів.
Їхали помалу. Були дуже задоволені успішним роззброєнням ескадрону і тим, що поповнився повстанський арсенал на два скоростріли системи "максим" і "Люіс". Добавилося до двох сот рушниць з набоями, гранати, т а пара десятків різних револьверів і набоїв до них.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років» автора Дорошенко Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2-га“ на сторінці 17. Приємного читання.