Чотири тачанки з кулеметами "максім" стояли в поготівлі на призначеному місці під Знаменкою чекаючи сигналу від Кібця. Отаман Хмара вийшов з Чорного лісу і дорогою Богданівка-Знаменка наближався до Знаменки, зупинився в бойовій готовності, чекаючи від Кібця вістового. Кібець з відділом кінноти мусить "без пострілу" захопити приміщення варти, роззброїти її, а далі діяти як у себе дома.
Проспівали перші півні, коли Кібець з відділом козаків залишили в степу коней, а самі гуськом, слідом за провідником, підкралися до Знаменських городів і дворів з високими огорожами, а там і до "караульного приміщення".
Ось вони вже у дворі, навкруги мертва тиша, все спить. Кібець з хлопцями зупинились біля комори й почали прислухатися. Раптом почули за ворітьми, на вулиці, тверді військові кроки кількох людей; що наближалися до воріт.
За пару хвилин відчинилася хвіртка і в двір зайшло четверо. Троє пішло до хати, а четвертий, почувши кінський тупіт і побачивши вершника, вискочив на вулицю з рушницею і закричав:
— Кто єдет?
Почув відповідь:
— Свой!
— Кто — свой? Пропуск! — кричав "розводящий".
— П'ять! — відповів вершник і в свою чергу запитав отзив.
— Портсігар! — сказав розводящий.
За хвилину приїхав другий вершник, це був роз'їзд, хлопці вирішили заїхати у двір покурити.
Розводящий відчинив одну половину воріт і вершники у дворі злізли з коней і поприв'язували їх до стовпів піддашшя комори.
Тільки хотіли вони братися до закурки, як Кібець із хлопцями вже тримали нагани біля носів ворожих вартових.
— Руки вгору! — скомандував Кібець. — Тут є для вас " прикурка"!
Спантеличені кіннотчики і розводящий не спам'яталися, як їхні роти були заткнуті і руки пов'язані назад.
— Не пищати мені тут! — пригрозив Кібець, — бо зразу вам кінець!
Пов'язаних вояків вкинули в комору і знадвору приткнули клямку. Розводящому розв'язали рота і першого пустили до хати, а за ним ішов Кібець і декілька козаків.
В хаті світилася гасова лямпа, прикручена на малий вогник. Всі вартові спокійно спали серед хати, на соломі. Їхні рушниці стояли в куті біля порога, на лавці лежав наган з пасом, що належав кулеметчикові.
Хлопці зразу прибрали до рук усю зброю і зупинилися біля порога, вартуючи біля себе розводящого. Кібець тримав "кольта" на поготовійпочав будити варту. Скомандував:
— Подйом!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стежками холодноярськими. Спогади 1918 – 1923 років» автора Дорошенко Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2-га“ на сторінці 13. Приємного читання.