Розділ «ПЕРШІ СПРОБИ МОСКВИ ВІДСТУПИТИ ВІД БЕРЕЗНЕВИХ СТАТЕЙ 1654 РОКУ»

Постій російського війська в містах України було узаконено Глухівськими статтями. Оцінку такої окупаційної політики образно дав пізніше, 1707 року Іван Мазепа в листі до польського короля Станіслава Лещинського:

«Київ та інші фортеці в Україні великими гарнізонами осаджені, під якими козаки, як перепелиця під яструбом, не можуть голову піднести».

Російське військо, яке мало б стояти в обороні України, виявилося не дуже боєздатним. Так, улітку 1655 року в південних степах під Охматовим та Дрижиполі полки Шереметьева не витримали польського удару і зазнали великих втрат.

Образ московського царя, як могутнього протектора і надійного оборонця, після цього померк.

Пропозиція Москви створити на Україні десять солдатських полків (по 1000 чоловік кожен) була відхилена гетьманом, як і намір обсадити українські міста воєводами. Посли повідомили

Хмельницького, що Олексій Михайлович збирається «Киев учинить для своего царского пришествия столицею» і звести в ньому «двор свой».

Конфлікти з московськими воєводами особливо загострилися під час спільно походу на західноукраїнські землі. Шведському королеві Хмельницький пояснював у листі, що не хотів туди пускати Москву. По-перше, ратники чинили розбій, виявляли жорстокість навіть до мирного населення, а по-друге, воєводи вважали зайняті міста здобутком царя і силували їх присягати йому на вірність. Так, коли добровільно здалося містечко Ягельниця, Бутурлін намірявся тамтешню шляхту вислати в Лівобережну Україну, але гетьман припинив цю каральну акцію.

Шведський король Карл X Густав у листі до Богдана Хмельницького передбачливо писав, що Московське самодержство «не потерпить у себе вільного народу», не дотримається своїх обіцянок і поневолить козаків, а тому радив відступатися від союзу з Москвою.

В грудні 1655 року Олексій Михайлович за порадою австрійських послів погодився на мир з Річчю Посполитою. Москва згорнула свої військові дії проти Польщі, що перешкодило гетьманові визволити західноукраїнські землі.

Богдан Хмельницький, який уже знав про намір Росії з Польщею «в совете жить», писав царю про розбій поляків на Україні, просив його «не подавать нас на поруганье иноверных», а також повідомити місце і дату переговорів з королем. Навіть направив у Москву спеціальне посольство, яке мало домовитися про включення в число дипломатів козацьких представників…

27 липня 1657 року відійшов у вічність гетьман Богдан Хмельницький, так і не встигнувши втілити в життя свою величезну ідею — створення Руського князівства і полишивши Україну в дуже непевний час, коли Москва вже заходилася обчухрувати дерево її державності.

Семен Дівович так передав плач і розпач козаків над померлим своїм вождем:

Ласкавий наш отче, о батьку наш любий,

Невже прийде без тебе гонитель для згуби…