РОЗДІЛ 11. ОСВІТА

Тільки тебе одного,

Ти будь здоров, мій миленький,

А все пропадай.

Отся пісня перейшла в нарід.

Але далеко більше значіння яко співець-поета має старчик філософ Г. С. Сковорода. Він має зв'язок, яко письменник, з іншими старими письменниками XVIII ст., як се підтримує професор М. X. Сумцов.

Літературні твори Г. С. Сковороди, й на мій погляд, девчім нагадують твори (не философські) представників українського письменства XVII ст. — Ів. Вишенського, Лазаря Барановича, Іоаннікія Галятовського 273, Ради-виловського 274. У Лазаря Барановича, наприклад, було багато емблем, котрі дуже любив і Сковорода, емблематичні малюнки ми бачимо при деяких його творах і два з них ми поміщаємо у цієї книжці. «Сад божественнихъ пъсней» Г. С. Сковороди нагадує нам «Огородок Божієй матері» Радиви-ловського. Г. С. Сковорода, по словам його учня Ковалинського, «завжди любив свою рідну мову (українську), і коли писав для свого краю, то й уживав іноді малоросійську мову й правопис» 275. Але ми, маючи тепер майже усі твори Сковороди, мусимо сказати, що твори Сковороди не написані по-українські і в них тільки трапляються інколи українські слова й вирази. Ми гаразд не знаємо, через що воно так вийшло, коли Сковорода так любив українську мову. Мабуть, через те, що тоді ще не була утворена не тільки й наукова, філософічна, а й літературна українська мова, і він тримався того мішаного літературного язика, на котрім писали усі українські письменники XVII і XVIII ст.276

Сковорода почав складати вірші, мабуть, під впливом свого учителя по Академії — Георгія Кониського 277; під його впливом він написав свою трагедо-комедію, котра, на великий жаль, до нас не дійшла. Викладаючи піїтику в Переяславській семінарії, він почав складати і давати учням, як се звичайно робилося, зразки своїх віршів. Потім з своїх віршів він склав цілий збірничок під заголовком «Садъ божественныхъ пъсней» (ЗО пісень). Одні з них були написані ще у 50-х роках, другі — в 60-х, а є й такі, що відносяться до 80-х років XVII ст. У основі їх лежала Біблія і його релігійно-філософічні погляди. Третя пісня написана була на текст: «Прорасти земля бьіліе травное, сиречь, кости твоя прозябнуть, яко трава, и разботеють»:

Весна люба, ах, пришла

Зіма люта, ах пройшла

Уже сады расцвьли

И соловьевъ навели!

Ах ты, печаль, прочь отсель!

Не безобразь красныхъ селъ.

Бъжи себъ въ болота,

Въ подземныя ворота!

Бъжи себъ прочь во адъ,

Не для тебя рай и садъ.

Луша моя процвъла И радостей навела.

Щасливъ тотъ и безъ утъхъ,

Кто побъдитъ смертный гръх.