Розділ «III. ЖИДИ В США І У СВІТІ»

Антитерористичне товариство має по всiх США своїх платних звiдунiв, якi слiдкують у своїй мiсцевостi за кожним поважним дiячем i кожним товариством, за виступами на радiо, в мiсцевих часописах i всi такi вiдомостi посилають Головнiй управi в Нью-Йорку. Вона має 100.000 картотеку «жидоненависникiв», «фашистiв», «реакцiонерiв» з їхнiми життєписами. Вiдпис цiєї картотеки напевно є i в Москвi. Головна управа шантажем, загрозами примушує їх мовчати чи припинити дiяльнiсть. Цiлковито так як НКВД у СРСР.

Як бачимо, дiяльнiсть Антитерористичного товариства i Американської жидiвської комiсiї є тотожнi. Навiть рiчнi звiти обидвох є тотожнi. Ця їхня тотожнiсть вказує на те, що обидвi органiзацiї фактично є один той самий згурт, що з тактичних причин назовнi назвав себе двома рiзними назвами: Антитерористичне товариство i Американська жидiвська комiсiя.

Антитерористичне товариство всiма способами виховує у нежидiвської молодi ворожiсть до патрiотизму, нацiоналiзму, релiгiї. А у жидiвської молодi навпаки — роздмухує жидiвський нацiоналiзм i побожнiсть. Жидiв, якi приятелюють з не жидами, чи навiть ставляться байдуже до жидiвського життя, товариство залякуванням звертає зi «зрадницького» шляху. На жидах, якi женяться з не жидами, товариство всякими способами мститься.

Антитерористичне товариство у своїй дiяльностi не цурається i провокацiї. Наприклад, США позичили зруйнованiй Нiмеччинi великi грошi на вiдбудову знищеного вiйною. Нiмцi почали дуже швидко його вiдбудовувати. Московщина побачила, що Нiмеччина може знову вирости на велику потугу, яка становитиме загрозу московськiй iмперiї. Отже, Московщина запланувала перешкодити Нiмеччинi вiдбудовуватися. Вона наказала комунiстичним партiям у свiтi пiднести великий шум, протест проти вiдбудови «нiмецького нацизму». А що того нацизму вже не iснувало, то комунiсти створювали у свiтi нiби нацистськi таємнi товариства, якi малювали свастику на жидiвських синагогах та розсилали людям нацистську лiтературу.

Творити такi «таємнi нацистськi» товариства в США взялося Антитерористичне товариство. Воно створило в США «Нацiональну партiю вiдродження», а на її провiдника поставило свого члена жида, комунiста В. Степановського. На допомогу йому послало своїх провокаторiв комунiстiв Рута Роса, Лоуренса Сестiта, Луї Мостацiо, Джона Ланґрода, Рiчарда Гамеля, Чарлi Смiта. Всi вони одержували вiд Антитерористичного товариства сталу платню i грошi на видання лiтератури. Дiяльнiстю їх керував шеф розвiдки Товариства жид Сендi Ґрiфiтс та другий провiдник Товариства Фредерiк Вайс. Хоч Антитерористичне товариство не шкодувало грошей i допомагало своїми людьми, проте та «нацистська» партiя не росла i 1953 року вмерла.

Подiбну спробу творити «нацистiв» жиди пробували i в Канадi. Антитерористичне товариство надало президентовi Д. Ейзенхауеровi почесну нагороду. Вiн прийняв.

Таємну слiдчу й обмовну дiяльнiсть ведуть ще й iншi органiзацiї США. Наприклад, «Приятелi демократiї», «Протинацистське товариство» та iншi.

Американський жид пише, що iснує запекла таємна жидiвська органiзацiя «Сангедрiн», що тримає залякуванням у своїх руках мало що не все жидiвство. Те, що пише Г. Клейн 1945 року, писав 100 рокiв тому славний Б. Дiзраелi. Канадський жид др. I. Рабiнович у своїй доповiдi в Монреалi казав, що багато жидiв стероризовано жидiвськими провiдниками i вони бояться виступити проти дiяльностi таких товариств, як, наприклад, Антитерористичне.

Конституцiя i закони США забезпечують кожному громадяниновi навiть i не громадяниновi США однаковi права. Отже, нема жодної потреби ще в одному законі про однаковiсть прав. Антитерористичне товариство створило окремий орган — Комiсiю громадянських прав.[31] Воно на своєму з’їздi в Детройтi 27 квітня 1946 р. сформулювало громадянськi права. Демократична партiя США прийняла майже без змiн ту формулу за свою. Коли проаналiзуємо її, то побачимо, що в нiй вимагається не однакових прав, але бiльших прав жидам, бо вимагається карати за найменшi вияви зневаги, огиди до жидiв, що вважається антисемiтизмом. А досвiд показав, що жиди вважають за антисемiтизм всяку критику комунiстiв, якщо тi комунiсти жидiвського походження. Отже, вистачає закрити комунiстичну пропаганду жидiвською личиною — i цей новий закон США охоронить комунiстiв. Лiпшої форми цензури патрiотичних видань у США годi вигадати.

Французький соцiолог Е. Дiмне, вивчивши духовне, iнтелектуальне життя в США, пише, що в цiй країнi реклама так опанувала розум американцiв, що 90 % з них думають не власним розумом, але розумом тих 10 %, що думають власним розумом. А тi 10 % є власниками радiомереж, великих часописiв, журналiв. Тим-то радiо та часописи мають вирiшальний вплив на вибори президента, сенаторiв, членiв Парламенту. Тим-то на тi вибори витрачаються величезнi грошi. Так, на вибори президента витрачається понад 10 мiльйонiв доларiв, на вибори сенатора — понад один мiльйон доларiв, на вибори члена Парламенту — понад пiвмiльйона доларiв. Такi великi грошi дають тi, якi мають їх багато. I, самозрозумiло, дають не лише за «спасибi», а вимагають вiдчутної «подяки». Так, вибори в США фактично є в руках банкiрiв, мiльйонерiв. А найбагатшi з них — жиди, i вони мають президента, сенаторiв, членiв Парламенту i навiть Найвищий Суд у своїх кишенях. Один iз них, всемогутнiй Ф. Франкфуртер вiдкрито казав: «Я маю уряд США у своїй маленькiй, бiчнiй кишенi».

З багатьох тисяч жидiв на високих становищах в урядi США ми тут подамо лише кiлькасот задля прикладу. Ось вони.

Фелiкс Франкфуртер. Народився у Вiднi. Скiнчив Гарвардський унiверситет i був там професором. За вiйни 1914–20 рр. був заступником Мiнiстра вiйськових справ, а потiм заммiнiстром працi i суддею Найвищого Суду. Був фактичним президентом США. Соцiалiст, оборонець комунiстiв. Iдеолог англiйських соцiалiстiв-фабiанцiв Г. Ласкi (також жид) назвав Ф. Франкфуртера американським К. Марксом. Ф. Франкфуртер був 40 рокiв у проводi соцiалiстичного, фактично прокомунiстичного «Американського союзу громадянських прав». Був одним iз засновникiв прокомунiстичного журналу «Нью-Репаблiк».

Особистою секретаркою Ф. Франкфуртера була всiм вiдома комунiстка Ела Вiнтер. Сiм мiсяцiв вона була в Москвi на навчанні i написала книжку, в якiй прославляла СРСР. Редагувала твори свого чоловiка-комунiста Л. Стефенса. Була членом Полiтбюро КП США. Коли Сенатська слiдча комiсiя почала слiдство її дiяльностi, вона втiкла до СРСР. Вся її комунiстична дiяльнiсть була цiлковито вiдкрита, отже, Ф. Франкфуртер дуже добре знав, хто вона є.

Прокурор штату Масачузетс назвав Ф. Франкфуртера «великою небезпекою американському народовi i його установам». Колишнiй президент США Теодор Рузвельт писав 19.12.1917 р. Ф. Франкфуртеровi: «Ви стали i стоїте на становищi цiлковито тотожному зi становищем Л. Троцького та iнших комунiстичних провiдникiв. На становищi, що може принести велике лихо для США». А сенаторовi Г. Лоджевi вiн тодi ж писав: «Я подiляю Вашу критику отого смiховиська, що його В. Вiльсон взяв до уряду. Ф. Франкфуртер в урядi — це небезпека, лихо i нонсенс».

Колишнiй вiйськовий мiнiстр Гаролд Айкс у своїх спогадах пише, що Ф. Франкфуртер казав своїм найлiпшим приятелям, що вiн передбачає стан, коли малий гурт завзятих, вiдважних людей правитиме США, керуючи президентом США. На запит кореспондента, «хто фактично провадить штатами?» Ф. Франкфуртер вiдповiв: «Справжнiх правителiв неможливо виявити».

Вiн дав московськiй вiйськовiй владi у побитiй Нiмеччинi матрицi грошей США разом з утаємниченим чорнилом та папером. Москвини надрукували собi американських доларiв на не знати скiльки мiльйонiв доларiв. Бiльшiсть тих доларiв потiм опинилися в жидiвських руках. Переселяючись до США, вони привезли долари і за тi грошi заклали тут свої пiдприємства.

Увайт був уповноваженим штатiв на нарадi 1944 року в Брiтон Вудс, яка заснувала Мiжнародну Грошову Фундацiю та Мiжнародний Банк Вiдбудови i Реконструкцiй. Президент Ф. Рузвельт призначив Г. Увайта на управителя тої Фундацiї.

Г. Увайт належав до шпигунської мережi Н. Сiлвермайстера. Кожні два тижні вiн передавав Сiлвермайстровi викраденi таємнi документи та вiдомостi. Помагав комунiстам та шпигунам одержувати державнi посади, як, наприклад, помiг Н. Сiлвермайстровi, I. Каплановi та iншим. Служба Безпеки ще 1945 року подала урядовi список шпигунiв. У тому списку був i Г. Увайт, але слiдство проти нього, що почалося 1948 року, наказом згори було припинено, i вiн був ще два роки на державнiй службi з доступом до державних таємниць. Коли Сенатська слiдча комiсiя розпочала нове слiдство про Г. Увайта, вiн раптово за дуже пiдозрiлих обставин умер на «удар серця», як написано в лiкарському свiдоцтвi. З приводу його наглої смертi американський часопис писав: «Московськi НКВДисти кажуть, що вбити людину може кожний дурень. Але, щоб людина «померла природною смертю», — треба бути неабияким майстром».

Артур Ґольдберґ.[36] Мiнiстр працi, Суддя Найвищого Суду. Посол до ООН. Член Ради управителiв фундацiї Карнеґi. Член Головної управи прокомунiстичного Союзу правникiв. Провiдний член соцiалiстичної Лави закордонних стосункiв. Член Головної управи прокомунiстичної Лави демократичного чину. Провiдний член жидiвського Антитерористичного товариства. Соцiалiст, комунолюб, 6-тиколонник.

Дуглас Дiлон. Справжнє прiзвище — Лаповський, банкiр. Опікун Рокфеллерівської фундації. Мiнiстр скарбу, член управи Мiжнародного Банку Розбудови та Мiжнародного Валютного Фонду. Провідний член соціалістичної Ради Закордонних Стосунків, 6-тиколонник.