Розділ «II. ЖИДІВСТВО»

Жидiвський дух у свiтi не лише не зникає, але тепер запанував навiть там, де ранiше його не було чути. «Ми, жиди, вже не потребуємо замикатися у своєму стародавньому ґетто, бо вже маємо владу, обiцяну нам нашими пророками. Тепер жодному володаревi свiту не сила щось зробити без нашої, жидiвської згоди. Не сила, бо у наших жидiвських руках є все свiтове золото. Тепер жодному видавництву не сила продати книжку, що нам не подобається, бо ж у жидiвських руках всi великi видавництва з їхнiми рецензорами i всi способи поширити щось друковане i навiть голошене на радiо».

Жодна культурна людина не виправдає тих кривд та несправедливостi, що їх заподiяно жидiвству. Але було би брехнею казати, що жиди не завинили в тому. Вже одне домагання жидiв на «дану Богом» вищiсть жидiвського народу над усiма iншими народами породжує обурення не жидiв. Жидiвський Талмуд не лише дозволяє, але й наказує жидам кривдити, вбивати ґоїв. Жиди переконанi, що сам Бог дав жидiвському народовi право панувати над ґоями. Тим-то жиди вимагають не однакових з ґоями прав, але бiльших, нiж ґоям.

Змальовувати жидiв як лишень тихих, мирних жертв — це перекручувати iсторiю. А в iсторiї жиди показали себе найжорстокiшими катами, спраглими людської кровi, якi насолоджуються муками жертв. У садизмi жиди не перевищують хiба єдиних москвинiв. Пригадати хоч би московсько-жидiвську ЧЕКа чи НКВД, або винищення арабiв у Палестинi.

Жиди своєю впертою, настирливою пропагандою осягли того, що тепер християнськi соцiалiсти, демократи, лiберали вiдчувають свою провину супроти жидiвства. За їхнiми поглядами критикувати жида — це ганебне людиноненависництво. Євангелiє критикує жидiв, отже, воно є джерельною книгою найбiльшої ганьби — антисемiтизму. Звiдси висновок: християни повиннi викинути Євангелiє на смiтник, якщо хочуть справдi свiтового братерства народiв. А навiть жид пише, що «Жиди не задовольняються збайдужінням християн до християнської вiри. Жиди ожидiвлюють християнську вiру тим, що накидають збайдужiлим християнам жидiвський iдеал життя, моралi, свiтового ладу. Жиди тим способом здiйснюють стару жидiвську мету — знищити християнство».

Жидiвська ненависть до християнства почалася ще в першому сторiччi нового стилю, ще тодi, коли християни не зробили жодної кривди жидам. Жидiвська ненависть до Iсуса Христа палає невгасимим полум’ям вiдтодi, коли кричали: «Розіпни Iсуса», і по сьогоднiшнiй день. Жиди мають Iсуса Христа за найбiльшого i найнебезпечнiшого ворога жидiвства. Талмуд зi скаженою ненавистю називає Христа ошуканцем, брехуном, чаклуном, байстрюком римського вояка тощо. Оповiдає, що його скаменували, повiсили. Апостолiв називає найбруднiшими, нецензурними словами. Цi сповненi ненавистi лайки на адресу Христа не надрукованi в англiйському та французькому перекладах Талмуда.[22] Переклади iнших жидiвських святих книг також неповнi. А святi книги всiх iнших вiр, як, наприклад, Коран, Дамапада, Оута, Нiпата, Зенд Авеста, Ши Кiнґ, Ману Баґавадґiта тощо перекладенi на європейськi мови повнiстю. Чому жиди не хочуть, щоби не жиди знали все, що написано в жидiвських книгах?

Жид пише: «Християни мають Iсуса Христа за знамено всього найчистiшого, святого, пiднесеного, гарного. А жиди мають його за знамено антисемiтизму, наклепу, жорстокостi, смерті».

Відомий голлiвудський кiнописьменник жид Бен Гетч в одному iз своїх творiв писав: «Одним з найгарнiших вчинкiв, що його будь-коли зробила юрба, було розп’яття Христа. Це був прекрасний вчинок. Але та юрба спартачила справу. Якби я керував покаранням Христа, то я був би наказав привезти його до Риму i кинути на розтерзання левам. Якби так було його покарано, то нiхто не мiг би зробити Бога з купки роздертого м’яса».

Жиди розпинають Христа ще й тепер. 1) Вони «промивають мозок» навiть священикам, щоби вони не визнавали божественості Сина Божого. 2) Вони вимагають заборонити християнську молитву в громадських установах та школах. 3) Щоби зруйнувати церкви матерiально, вони вимагають накладати податки на церкви[23] i не звiльняти вiд податкiв пожертви на церковнi потреби. 4) Вони ширять думку, що Христос був шахраєм, який вигадав сам своє розп’яття, прикинувся мертвим i пiдробив своє воскресiння. 5) Вони вимагають заборонити чи збойкотувати Оберамерґавську виставу «Муки Господнi» у Нiмеччинi. 6) Вимагають заборонити молебень подяки випускникiв шкiл по закiнченнi школи. 7) Вимагають заборонити виставляти макети Рiздва Христового на громадських мiсцях. 8) Вимагають заборонити спiв християнських колядок у школах. 9) Вимагають забрати хрести з вiйськових цвинтарiв та каплиць.

Жидiвський Нью-Йоркський часопис писав: «Ми, жиди, хочемо щоб уся та рiздвяна пропаганда скiнчилася раз i назавжди. Жидiвський народ у США має право вимагати, щоб нiякого Рiздва не було у школах». 66 жидiвських гурткiв у США призналися, що вони дали грошi на пропаганду заборони молитви в школах i громадських установах. Жиди вимагають вiд уряду США заборонити в школах навiть звичайне привiтання «Бажаю тобi веселого Рiздва». Вимагають усунути хрести з громадських та державних будинкiв i площ. Уряд уже забрав хрести з вiйськових церков. Щоби люди забули саме iм’я «Христос», жиди вимагають на привiтальних поштових картках, замiсть «Рiздво Христове», надрукувати «Сезонне Свято». Це вже зроблено. Тепер рiздвяних привiтальних карток з набоженською тематикою дуже мало у продажу. Протестуючи проти християнської молитви та хрестiв, жиди не протестують проти пропаганди безбожництва, проти розпусти, наркотикiв тощо.

У США субота є вже обов’язковим святом для банкiв, шкiл, заводiв i багатьох урядових установ. Але жиди не закривають своїх крамниць у суботу. Лишилося зробити ще один крок (зроблений у СРСР) — проголосити недiлю робочим днем (буднем).[24] Не офiцiйно це є i в США. Там побачите в недiлю вiдчиненi шинки, крамницi. Поки що Канада тримається християнського закону. В Канадi в недiлю все зачинено.

Про жидiвську небезпеку попереджували визначнi державнi мужi. Так, Цицерон назвав жидiв злою, руйнiвною силою, Магомет — п’явками, людожерами, Еразм — галапасами. Наполеон казав: «Я не хочу бачити жодного жида в моїй iмперiї. Я гиджуся цим найпiдлiшим народом». Ф. Вольтер назвав жидiв найогиднiшими галапасами. Марiя Тереза казала, що жиди роблять усе, чим чесна людина гидиться. Дж. Вашинґтон казав: «Жиди шкодять нам бiльше, нiж вороже вiйсько. Вони стократно небезпечнiшi для волi i добробуту Америки нiж всi ворожi вiйська. Дуже прикро, що Америка не повиганяла цих галапасiв i ворогiв американського добробуту». Б. Франклiн попереджував, що жиди зжеруть Америку, якщо вона їх не повиганяє. Президент Ю. Ґрант повиганяв жидiв з державних посад. Г. Форд казав, що вiйн не було б, якби уряди не тримали у своїх руках 50 жидiвських банкiрiв. М. Лютер писав: «Жадiбнiшого на грошi, жорстокiшого i мстивiшого народу за жидiвський, ще не iснувало. Жидiвський народ перейнятий думкою вбивати, мучити не жидiв». Багато Римських Пап попереджували про жидiвську небезпеку. Наприклад, Папа Климентiй VIII писав: «Увесь свiт страждає вiд жидiвського лихварства, ошуканства. Жиди зубожили багато людей, а надто селян, робiтникiв, незаможних». Ф. Вольтер пiдкреслював: «Жиди є дикий народ, який поєднав найогиднiшу скнарiсть з найогиднiшими забобонами та незгасимою ненавистю до всiх народiв, якi терплять жидiв i збагачують їх». Провiдна англiйська соцiалiстка Беатриса Веб казала, що жадоба зиску є рушiйною спонукою всього жидiвського народу. Всi жиди не мають анi бажання, анi здатностi працювати фiзично. Жиди не знають, що то є громадська i людська мораль. Е. Зiльбернер, iдеолог соцiалiстiв-фабiанцiв, подiляє цю думку.

Та послухаємо жидiв, що вони кажуть про самих себе.

К. Маркс пише: «Яка духовна основа жидiвства? Жадоба грошей. Хто є справжнiм жидiвським Богом? Грошi».

Вiн же пише: «Жиди вже одержали однаковi права з iншими громадянами. Але ця однаковiсть є на жидiвський спосiб. Це значить, що, наприклад, вiденськi жиди (де їх ледве мають за людей) можуть своєю грошовою силою змiнити майбутнє Європи. Жиди звiльнилися вiд утискiв i гноблення не лише тому, що стали володарями грошей, але й тому, що золото стало свiтовою силою. Жиди звiльнилися в такiй мiрi, в якiй християни стали жидами. Та навiть i позбавленi формально полiтичних прав, жиди мали i мають фактично величезну силу впливати на державну полiтику».

Жидiвський письменник пише: «Жид завжди незадоволений, завжди неспокiйний, невгамовний. Причини, що породили це, — внутрiшнi, пов’язанi зi самою духовнiстю жида. Він уважає, що життя повинно приносити людинi лише насолоди. Не вiрячи у посмертне життя, жид не має надiї на нагороду в небi, тому не хоче скоритися пробам життя. Цi проби бентежать його, i вiн протидiє супроти них не почуттям неминучостi, як мусульманин, не покорою, як християнин, але ворохобою, бунтом. Маючи матерiалiстичний свiтогляд, жид хоче здiйснити свiй iдеал життя за всяку цiну, не перебираючи у засобах. Все, що затримує здiйснення його iдеалу, викликає у нього люту ненависть. Духовнiсть жида — iстотно ворохобна. Свiдомо чи несвiдомо, жид є завжди ворохобником» (Б. Лазар).

«Свiтова революцiя, яку ми тепер переживаємо, є i буде нашою жидiвською справою i в наших, жидiвських руках. Ця революцiя змiцнить наше жидiвське панування над iншими народами» (газ. «Пепль Жуїф», 8.02.1919, Париж).

«Ми, жиди, є винищувачами, руйнівниками, i будемо ними завжди. Щоб ви християни не зробили, нiщо не задовільнить наших вимог. Ми нищитимо, бо хочемо панувати у свiтi» (Г. Самуель).

«Ми, жиди, маємо намiр переробити християн, як комунiсти перероблюють їх у СРСР. Задля того треба часу трьох поколiнь» (Равi Броун).

«Iдеали комунiзму є однаковi з багатьма iдеалами жидiвства. Тим-то багато жидiв є комунiстами» («Жевiс кронiкл», 4.04. 1919, Лондон).

«Жиди є рушiйною силою i комунiзму i капiталiзму» (Р. Пiтт).