Розділ «IX. АЗІАТСЬКА ПОЛІТИКА»

Чому ж мафiя скинула атомну бомбу на японських дiтей, жiнок, дiдiв? «Мафiя кинула атомну бомбу на Японiю не заради воєнної мети, але заради полiтичної. I не заради сучасної полiтики, але заради майбутньої». Скинула, щоб наступнi поколiння — i то не лише японськi i взагалi азiатськi, але й усiх iнших народiв у свiтi, читали б у шкiльних пiдручниках iсторiї, про той iсторичний ганебний, пекельно жорстокий, каригiдний факт, що першу атомну бомбу скинули на жiнок i дiтей НЕ безбожники москвини, а християни американцi. Скинули не iнтернацiоналiсти, але нацiоналiсти. Скинув не соцiалiстичний СРСР, а капiталiстичнi США.

Нiякi виправдання не зiтруть зi сторiнок iсторiї того iсторичного факту, що янкi найпершими з усiх народiв скинули на невинних дiтей, на безборонних жiнок, дiдiв першу атомну бомбу. I жодна, хоч би й багатомiльярдна, фiлантропiя янкi iншим народам не змиє з них та їхнiх нащадкiв тої ганебної плями, що вбили вони 100.000 мирних людей, добре ЗНАЮЧИ, що не було нiякої потреби кидати ці бомби на багатотисячнi мiста, а вистачило би кинути на малолюдне мiсце, щоби показати їх жахливо величезну силу.

Цю «мораль» мафiї, цю її незумовлену воєнною потребою жорстокiсть, не менш за нiмецькi газовi i негазовi винищування неповинних людей, треба нам, українцям, пам’ятати. Дуже треба, бо українськi Хіросiми-Нагасакi — ДУЖЕ МОЖЛИВI. Імовiрнiшi за японськi, бо, наприклад, у самому Києвi є установка по виробництву атомної сили — оправдана воєнна цiль. I чи не навмисно Московщина побудувала її в самому Києвi, а не десь далеко вiд столицi України та й ще показує її чужинцям.[89]

Так! Українськi Хіросiми-Нагасакi — можливiшi за японськi. Можливiшi, бо сила мафiї у свiтi тепер далеко бiльша, нiж була 1945 року. А Україну, героїчну, християнську, волелюбну Україну мафiя ненавидить далеко пекучiше, нiж будь-який iнший народ. Далеко пекучiше, бо знає краще за самих українцiв, що вона не обдурить українцiв, як уже обдурила не українцiв байками про соцiалiстичний рай на землi, бо ж українцi той соцiалiстичний «рай» вже мають пiвсторiччя i заплатили за нього морем своєї кровi, горами своїх мерцiв. Мафiя знає, що не обдурить українцiв i «науково доведеним» безбожництвом, бо ж Московщина доводила це українцям пiвсторiччя i намарно. Не довела. Українцi лишилися в душах вiруючими християнами.

Корейська війна

Командувач вiйськом США в Азiї генерал А. Ведiмеєр звiтував перед урядом США ще 1947 року: «У Пiвнiчнiй Кореї стоїть вишколене й озброєне Московщиною 125.000-не комунiстичне корейське вiйсько. Ми ж маємо в Пiвденнiй Кореї лише 16.000, i то не вiйська, але вiйськової жандармерiї, озброєної легкою ручною зброєю, без гармат. Три чвертi корейської людностi живе в Пiвденнiй Кореї, отже, США можуть вишколити й озброїти кiлькаразово бiльше за 125.000 корейське нацiональне вiйсько. Але з тим треба дуже поспiшати, бо нападу пiвнiчних комунiстичних корейцiв на Пiвденну Корею можна сподiватися в найближчому майбутньому». Начальник вiйськової розвiдки США генерал Дж. Гiленкотер попереджував уряд США двiчi — 9.06.1950 i 13.06.1950, що наступ пiвнiчно-корейського комунiстичного вiйська може розпочатися кожної хвилини. Мiнiстр закордонних справ США Дiн Ачесон у своїй прилюднiй промовi сказав 12.01.1950 р., що Корея є поза колом оборонної стратегiї США. Iншими словами — повiдомив комунiстiв, що США не втручатимуться в жоднi подiї в Кореї. За пiвроку (25.06.1950) пiвнiчно-корейське комунiстичне вiйсько напало на Пiвденну Корею.

Як бачимо, уряд США мав ТРИ РОКИ часу створити й озброїти десятиразово бiльше i сильнiше корейське нацiональне вiйсько. Але тодi билися би корейцi з корейцями та китайцями i мафiозна пропаганда не мала би свого найсильнiшого доказу, що, мовляв, «бiлi чорти» хочуть поневолити жовтих i чорних народiв, або що капiталiстичнi держави (США) нападають на демократичнi держави. Отже, мафiя подбала заздалегiдь про цю небезпеку для неї. Мафiя в урядi США три роки навмисно i планово не допускала до створення великого пiвденно-корейського нацiонального вiйська ще й тому, що Московщина планувала загарбати Корею. Найвище керiвництво корейською вiйною мафiя в урядi США передала… Московщинi. Яким чином?

Як ми вже згадували, янкi не хочуть воювати за жодну мету, хоч би яку високу чи навiть потрiбну їм. Отже, клич: «Геть вiйну!» пiдхопили би 99 % людностi США. За ту партiю, яка тягла б їх до вiйни, вони не голосували б. Тому Демократична партiя, що тодi була при владi, передала всю справу корейської вiйни до ООН. А коли засновувалася ООН, москвини та янкi у таємнiй угодi погодилися, що начальником збройних сил ООН мусить бути завжди уповноважений СРСР. За корейської вiйни ним був К. Зiнченко. Отже, командувач корейським фронтом генерал Д. Макартур пiдлягав йому. Крiм того в Радi Безпеки ООН посол СРСР В. Суслов мав право «вето». До них треба долучити зв’язкового Ради Безбеки з генералом Д. Макартуром, полковника жида Ґ. Кацiна, що його призначив Голова ООН соцiалiст Трюґве Лi, щоб вiн слiдкував за Д. Макартуром i повiдомляв К. Зiнченка про плани i заходи Д. Макартура. Коли Д. Макартур запланував висадити в Кореї американськi полки, що були в Японiї, то Ґ. Кацiн був проти того, бо висадка дуже загрожувала пiвнiчно-корейському комунiстичному вiйську. Зрозумiвши задля чого Трюґве Лi прислав йому того Ґ. Кацiна, Д. Макартур, не повiдомляючи свого зверхника К. Зiнченка, таки висадив тi полки i розбив пiвнiчно-корейське вiйсько. На вимогу К. Зiнченка президент Г. Трумен звiльнив Д. Макартура з посади за непослух.

Генерал Д. Макартур розбив пiвнiчно-корейське комунiстичне вiйсько i воно утiкло до китайського кордону. Тодi китайськi полки перейшли 26.11.1950 р. кордон i почали наступати на вiйсько ООН (фактично США). За тим кордоном китайцi мали свої вiйськовi бази, склади зброї, вiйськовi летовища. Через прикордонну рiчку Ялю було кiлька мостiв, якими китайцi перевозили своє вiйсько i зброю. К. Зiнченко заборонив Д. Макартуру нищити мости, бомбувати китайськi вiйськовi бази. Д. Макартур вислав президенту Г. Труменовi воєнно обґрунтований протест. Г. Трумен наказав йому виконувати накази ООН, тобто московського генерала К. Зiнченка. А 80 % вiйська ООН складали вiйськові частини США.

Хоч i з великими втратами, проте Д. Макартур розбив корейське комунiстичне вiйсько так, що комунiстичнi генерали телеграфували напровеснi 1951 року своїм московським опiкунам: «Зупинити американський наступ нам не сила». Тi опiкуни поробили заходи, щоб уряд США припинив наступ вiйськ ООН (фактично США). Мафiя в урядi США це зробила. Вона вигнала генерала Д. Макартура з посади командувача корейським фронтом. Парламент США ухвалив дати Пiвденнiй Кореї 10 мiльйонiв доларiв озброєння корейського нацiонального вiйська. Мафiя затримувала ту допомогу скiльки могла, а коли й висилала зброю, то маловартiсну, наприклад, висилала гармати i такi набої, якi не надавалися до тих гармат. Всi вiйськовi плани та звiти, що їх посилали командувачi корейським фронтом до Вашинґтона, ставали вiдомi К. Зiнченковi у Нью-Йорку в той же день, а в Москвi за 24 години. Генерал Д. Макартур, рятуючи корейський фронт, був примушений перекинути з Японiї на корейський фронт американську вiйськову жандармерiю, а вона була легко одягнена, бо в Японiї теплий клiмат. В Кореї ж були морози 30 ступнiв. На всi телеграми генерала Д. Макартура вислати негайно теплий одяг Вашинґтон не вiдповiдав, аж поки американськi жертви вiд морозу сягнули кiлькадесят тисяч.

У Кореї 72.879 воякiв США заморозили руки чи ноги, з них 612 умерли. Корейська вiйна коштувала США 145.000 убитих та ранених i 20 мiльярдiв доларiв. За тi грошi США могли вишколити, озброїти i втримати десятикратне за американське корейське нацiональне вiйсько, як радив генерал А. Ведiмеєр три роки перед корейською вiйною.

Генерали Д. Макартур, М. Кларк, Дж. Ван-Флiт, А. Ведiмеєр свiдчили Сенатськiй слiдчiй комiсiї, що вони могли би перемогти в корейськiй вiйнi за два тижнi часу, якби уряд США (тобто мафiя в урядi. — П. Ш.) не забороняв їм вигравати.

В'єтнамська війна

В’єтнамська вiйна — це достеменне повторення корейської, лише в далеко бiльшому розмiрi з далеко бiльшим, майже вiдкритим нахабством i впливом мафiї. Женевська нарада провiдних держав свiту подiлила 1954 року В’єтнам так як i Корею — на двi частини — пiвнiчну комунiстичну (16 мiльйонiв людностi) та пiвденну нацiональну (14 мiльйонiв людностi). Кiлькарiчна вiйна дуже зруйнувала В’єтнам. 85 % людностi бiдувало, а в Пiвденному В’єтнамi було ще пiвтора мiльйона втiкачiв з Пiвнiчного. З допомогою США президент Пiвденного В’єтнаму Нґо Дiн Дiєм почав добре розбудовувати економiку, запровадив лад i спокiй, пожвавив торгiвлю i пiднiс добробут загалу.

Таке полiпшення життя в Пiвденному В’єтнамi дуже занепокоїло Московщину i мафiю, бо воно наочно доводило азiатським народам перевагу некомунiстичного ладу над комунiстичним. Отже, Московщина озброїла велику кiлькiсть в’єтнамських комунiстiв i вислала їх до Пiвденного В’єтнаму валити уряд Н. Дiєма. Само собою зрозумiло, що уряд ловив їх та ув’язнював. Люднiсть Пiвденного В’єтнаму вже знала як виглядає комунiстичний «рай» у Пiвнiчному В’єтнамi, тому пiдтримала нацiональний уряд, надаючи президентовi Н. Дiємовi великi права поборювати комунiстiв. Щоби повалити уряд Н. Дiєма, Московщина та мафiя мусили вжити свiй випробуваний спосiб валити зсередини руками яничарiв.

Бiльшiсть людностi В’єтнаму була буддистами, а меншiсть — християнами. Н. Дiєм був християнином, як i бiльшiсть його мiнiстрiв. Взоруючись на китайських правителiв провiнцiй, в’єтнамськi буддистськi єпископи мали свої вiйська, щоби здирати з людей церковний податок. Тi вiйська не визнавали жодної державної влади. Мафiя знайшла серед буддистських ченцiв жадiбного на грошi i владу ченця комунiста на iм’я Трiч-Трi-Кванч. Його рiдний брат був мiнiстром у Пiвнiчному комунiстичному В’єтнамi. Мафiя дала йому великi грошi, щоби валив нацiональний уряд Н. Дiєма. Вiн розвинув велику пропаганду проти Н. Дiєма та його мiнiстрiв, обвинувачуючи їх у тому, що вони, будучи християнами, гноблять, ув’язнюють, катують буддистiв, що Н. Дiєм — це в’єтнамський Гiтлер. Вiн знаходив серед буддистських ченцiв релiгiйних фанатикiв i погрозами та обiцянками раю на небi намовляв їх спалювати себе прилюдно на знак протесту. Вiн подавав iноземним журналiстам видуманi ним «факти» жахливої «деспотiї» Н. Дiєма, прiзвища поважних осiб, що їх ув’язнено i закатовано на смерть, та всiлякi iншi «звiрства» в’єтнамського гiтлера Н. Дiєма.

Мафiознi часописи, журнали, радiо, тележурналiсти США зчинили пекельний крик про тi «звiрства» в’єтнамського гiтлера. Президент, на вимогу шестиколонникiв, заступникiв мiнiстрiв А. Гаррiмана та Р. Гiлмана, направив до Пiвденного В’єтнаму послом мафiозi К. Лоджа. К. Лодж намовляв в’єтнамських генералiв зробити переворот й усунути Н. Дiєма вiд влади. Генерали не погоджувалися, бо Н. Дiєм врятував i рятує Пiвденний В’єтнам вiд комунiстичного пекла. Тодi президент Дж. Кеннедi проголосив, що вiн має намiр припинити допомогу Пiвденному В’єтнамовi. Iншими словами вiн сказав в’єтнамським полiтикам i генералам вибирати: або Н. Дiєм, або США. Щоб рятувати батькiвщину, тi генерали примушенi були скоритися мафiї. Вони зробили 1.11.1963 року переворот. Н. Дiєм сховався у християнському монастирi. К. Лодж знайшов його там i намовив перейти до будинку посольства США, мовляв, там буде безпечнiше йому жити. Коли Н. Дiєм перейшов до дому посольства, К. Лодж видав його воякам Трiч-Трi-Кванча. Тi закатували його на смерть. Пiзнiше вдова Н. Дiєма хотiла приїхати до США, щоб оповiсти американцям правду. Слухняний мафiозний слуга президент Л. Джонсон не дав їй дозволу приїхати. I вiн брехав, коли казав, що вiн нiби наказав знищити вiйськовi бази у Пiвнiчному В’єтнамi. А справдi — наказав НЕ бомбувати їх. Так свiдчив слiдчiй комiсiї генерал Т. Лейн.

США втратили у В’єтнамi за 9 рокiв вiйни 6.333 лiтакiв вартiстю понад 6 мiльярдiв доларiв. В’єтнамська вiйна коштує США понад 141 мiльярд доларiв, тобто пiвтора мiльйона ДЕННО. Самi члени Парламенту США та сенатори признаються, що США НЕ ХОЧЕ закiнчувати в’єтнамської вiйни, бо мiльярди доларiв, витрачених на випуск зброї та вiйськового спорядження, тримають промисловiйсть США на високому рiвнi, а тим i добробут людностi США. Але ж тi мiльярди доларiв уряд США позичив у банкiрiв. Вiн напозичав вже стiльки, що дiти, внуки, правнуки i праправнуки вiддаватимуть половину свого заробiтку банкiрам на сплату лише вiдсоткiв, а самих позик нiколи не виплатять (банкiри й не хочуть, щоб виплатили).

Президент Дж. Кеннедi сказав, що вiн не допустить до того, щоб червоний Китай та Пiвнiчний В’єтнам запровадили комунiстичний лад у Лаосi. Головою нацiонального антикомунiстичного уряду Лаосу був князь Боум Оум. США посилали тому урядовi мiсячну допомогу на чотири мiльйони доларiв. Мафiя з Мiнiстерства закордонних справ США наказала тому урядовi прийняти до свого складу комунiстiв. Вiн вiдмовився, бо знав, до чого призвели такi комунiстичнi мiнiстри в Китаї, Польщi, Чехословаччинi. Уряд США припинив свою допомогу Лаосовi. Без тої допомоги зброєю, вiйськовим спорядженням Б. Оум не мав сили стримати комунiстичної навали i за чотири мiсяці скорився мафiї — прийняв до свого уряду 13 комунiстiв та «нейтральних», а вони перебрали всю владу. Знищивши антикомунiстичний уряд Лаосу, уряд США, точнiше мафiозi в урядi, вiдновили посилку допомоги. Президент Дж. Кеннедi хизувався, що, мовляв, вiн полагодив лаоську вiйну мирним способом.

Дж. Кеннедi, коли ще не був президентом, а лише членом Парламенту, казав 30.01.1949 р. в Парламентi: «Нашi вояки воювали, щоби забезпечити волю в Китаї. Те, що нашi вояки здобули, то наш президент i дипломати прогайнували». Коли ж вiн став президентом, то його дипломати прогайнували волю в Лаосi, а тих, хто прогайнував, вiн призначив на вищi посади у своєму урядi. Наприклад, призначив на Мiнiстра закордонних справ Д. Раска, що керував Далекосхідним відділом саме тодi, коли той вiддiл допомагав китайським комунiстам валити китайський нацiональний уряд. На заступника Мiнiстра закордонних справ Дж. Кеннедi призначив А. Гаррiмана, того самого, що завалив антикомунiстичний лаоський уряд i наставив комунiстичний. Той А. Гаррiман на Ялтинськiй нарадi радив Ф. Рузвельтовi вiддати Московщинi на поталу половину Європи i половину Азiї.