Історія української літератури. Том 1

Він панну узяв, та й подякував, і т. д.

Ой спід гори стоять тумани,

То ж не тумани — пара з коней йде,

Ой там же військо — аж землі важко.

Ой там у війську пана немає.

Ой одозветься зличний паниченько

Славного отця і пані-матки:

«Я ж в тому війську да паном стану,

Велю гармати наворочати,

В Чернигов город велю стріляти».

Ой бе да бє він в Чернигов город...

Винесли йому мису червінців...

В Переяслав город велю стріляти —

Вивели йому коня у збруї...

Ой бе він да бе да в Київ город —

Да вивели йому панну в наряді 1.

1 Гнатюк N- 185, Антонович і Драгоманов, 20 і 69. Цікавий початок варіанта в старій збірці Ф. Бодянського:

Ой у Вельмові [уві-Львові] на оболони

Збиралася війна, вся їх рівня,

Захотіли вони царя звоювать,