Історія української літератури. Том 1

Із-за молодців село огрядне,

А з-за стариків порада в селі

(Шух., 100).

Герой при тім, чи не залежно від того, здибає чи на поєдинок викликає турського, чи невірного, чи якого-небудь іншого ворожого царя, вбиває або бере його в неволю, і хоч той як проситься, щоб його пустив, приводить у свою землю. Тим здобуває славу — або царство, королівство і т. д.

Скоро догонив, на ніч обложив,

Скоро ся зняли, в той раз ся стяли,

Аж їм коника поприпадали,

Аж їм шабельки повиперхали,

Аж їм шапочки та й поспадали,

Ой, як Біг поміг, N. N. переміг,

А імив коня близько стремена,

А на тім кони та й ще короля.

— Ой пане N.N., або мя зотни,

Або мя зотни, або мя пусти!

— Я тя не зотну, я тя не пущу,

А я тебе веду у свою землю,

Я в своїй землі правди добуду,

Правди добуду, королем буду!

Ой приїхали у Турещину,

Стукнули-грякнули, як гром загримів,