Історія української літератури. Том 1

Ні в чім не дбаєш, коня стягаєш —

Що конем зверне — земля ся здрігне!

Оберне військо від сходу сонця,

Заграють труби як грім на небі,

Блиснуть мечами як мовна в небі,

Пустять стрілочки як дробен дощик,

А вдарять з гармат а в Царів-город,

Аж всі паркани порозсипали,

Всі ся жидове задивовали.

Стали жидове раду радити,

Чим би го — нічим перепросити?

Виносять йому миску червоних,

А він на тоє не подивився,

Не поглядає, шапку не здійме,

Шапку не здійме, не подякує!..

Оберне війське з полудня сонця —

Аж всі панове задивували, і т. д.

Виводять йому коника в сідлі,

А він на тоє не подивився, і т. д.

Конем оберне з полудня сонця...