Історія української літератури. Том 1

Воїн бо, воїн,

Над все військо подобен!

Потім такий же похід на волоську землю:

Та заберемо сиві волики,

Самі сивії бай рогатиї.

Потім:

Запустимо ся в московську землю,

Там заберемо все здобиченьки:

Сукна не міру, грошей не ліку! (Гн., 33 і 35).

Ділячи здобич, герой вибирає собі щонайкращі речі, все гірше роздає слугам:

Пан Хомуненько-переберниченько,

[Приспів: сам молоденький, кінь вороненький],

Перебирає між кониками:

Котрі ліпшії — то собі бере,

Котрі гіршиї — служенькам дає.

Перебирає між сіделками:

Котрі ліпшії — то собі бере і т. д.

Перебирає між вуздечками, сукенками, чоботиками, нарешті — між дівоньками:

Котрі ладнійші, то собі бере,

А що погані — служанькам дає.