Історія української літератури. Том 1

Всі ся русини задивовали...

Виводять йому панну молоду,

Панну молоду та як ягоду,

А він на теє все поглядає,

Шапку здіймає, перепрашає,

Перепрашає, панну вітає.

Ой славен-явен красний N.,

А чим же ти то прославився?

Що із вечеря коня осідлав,

А вже к світови під Царів-град став.

Ой як бє та й бє на Царів-город —

Цар ся дивує — хто то воює,

Міщане ходять — все раду радять,

Що тому вояці за дари дати?

Вивели йому коня в наряді —

Він коня то взяв, не подякував,

Шапочки не зняв, не поклонився,

Не поклонився, не покорився...

Винесли йому полумисок злота, і т. д.

Вивели ж йому панну в короні —