Історія української літератури. Том 1

Гойноє паня — що він там діє?

Стружічко струже, огника кладе,

Золото топить, зброіцю злива,

Зброіцю злива, на слуги вола:

«Ой слуги мої, котрі вірнії,

Коні сідлайте, зброї збирайте:

Тугії луки, острії мечі» 3.

А на коники всі посідайте,

Ой виїдемо на першу гору,

На високую, на німецькую,

Блиснемо мечем — ясен місяцем,

Пустимо стріли як дробен дощик,

Пустимо стріли в Німецьку землю:

Німецьку землю ми звоюємо,

І звоюємо і зрабуємо,

Ми заберемо сиві коники,

Самі сивії, не в’їжджениї.

1 Варіанти — Гнатюк N. 184.

2 Гн., II, с. 33, 41, 53 (поправляю подекуди).

3 Дуже інтересний, архаїчний приспів сеї колядки: