Історія української літератури. Том 1

Поза столами межи панами

Найгордий панок, білий молодчик,

Поперед нього служечки його,

Держать шапоньки поза крісоньки.

[вар.: за опушечки],

Ясні шабленьки за бовтиченьки,

Тугії луки при правій руки [sic],

Та просять в него все симбрилоньку

Та роковицю заслуженую.

Вар.:

Гой в моста, моста калинового,

Стоїть намета з білого шовку,

У тій наметі золотий стільчик,

На тім стільчику ґречний молодчик...

Просяться в него ді в гір на війну,

Ді в гір на війну по ґречну панну.

— Ні так вас пущу, з вами піду.

Або:

Я вас не пущу, сам з вами піду 2.

Герой ладить зброю, скликає дружину (слуги) і йде походом на одну землю, потім на другу, на третю, щоб здобути собі панство, славу, здобич. Його військо гримає кіньми як грім на небі, блискає мечем як ясен місяць, пускає стріли як дробен дощик і забирає добичу: в одній землі коні, в іншій худобу, гроші, сукно —