Історія української літератури. Том 1

Ой не стріляй, N. N.,

То не соколонько, то твій батенько і т. д.

(з Гн., 20, 23, 36).

В іншій колядці голуби, котрих хоче застрілити парубок, об’являються ангелами:

Тоті голуби та й промовили:

«Васильку ти наш, та й паничу ти наш,

Не зміряй ти в нас, не губи ти нас,

Ой бо ми не є сиві голуби,

Але ж бо ми е святі ангели і т. д.

(Шух., 99).

Герой їде на війну. Всупереч радам родини — не вихилюватися наперед, він їде перед військом і звертає на себе увагу короля-противника (німецького, польського), що заявляє бажання мати його своїм зятєм і дати йому півкоролівства:

Чи дома-дома ґречний панонько?

Нема го дома, у Судомиру —

Судоньки судить, радоньки радить,

Як воювати, на врага стати 1.

1 Судомир, Сандомир, тут і в інших подібних варіантах по асоціації з «сидити мир», радити раду. Інтересна подробиця — участь героя в раді-вічі.

Ой заказано і зараджено

Усім воїнам на війну іти,

Пану N. N. корогов нести.

А його ненька вельми старенька