Але ніякі жорстокі заходи, вжиті польським урядом, не могли зломити опір широких селянських мас України. Навесні 1638 р. тут знову вибухнуло селянсько-козацьке повстання під проводом гетьмана нереєстрових запорозьких козаків Якова Острянина, який мав зв'язки з Доном. Повстанці захопили Кременчук, Хорол, Омельник, Голтву. Населення цих міст приєдналося до повстання. Під Голтвою повстанці збудували і добре укріпили табір. Польсько-шляхетське військо на чолі з полковником С. Потоцьким спробувало захопити його, але зазнало поразки. Острянин рушив за Потоцьким під Лубни, та битва закінчилася для повстанців невдало.
С. Потоцький, діставши підкріплення, перейшов у наступ проти загонів Острянина. На своєму шляху польсько-шляхетське військо зустріло об'єднаний загін донських і запорозьких козаків, які поспішали на допомогу повсталим. Польсько-шляхетське військо, маючи великі переваги в озброєнні і завдяки віроломству, завдало поразки загонові донських і запорозьких козаків. Майже всі донці загинули в нерівній битві з більшими силами шляхти.
Під час бою під Жовнином у червні 1638 р., коли польсько-шляхетське військо вдерлося в козацький табір, Острянин і частина козаків, вважаючи битву програною, відступили до московського кордону і перейшли на територію Московії. Проте більша частина повстанців, обравши гетьманом Дмитра Гуню, продовжувала боротьбу ще близько двох місяців, але, нарешті, змушена була капітулювати в гирлі річки Стариці в місці впаданні її в річку Сулу, недалеко від Дніпра. Гуні з частиною козаків також вдалося відступити на територію Московської держави. У 1640 р. він стояв на чолі морського походу донців і запорожців проти турків.
Під час капітуляції козаків на Стариці польний гетьман Потоцький призначив козацьку раду, яка незабаром відбулася в Києві. На цій раді козаки обрали посольство до короля у складі кількох козацьких старшин. Козаки зобов'язувалися підкорятися й служити Речі Посполитій і просили короля зберегти за реєстровцями попередні права. Потім на Масловім Ставі зібралася друга козацька рада. В реєстрі було залишено 6 тисяч осіб. Козаки на місце гетьмана змушені були прийняти комісара. Згідно з ординацією, затвердженою сеймом на початку 1638 р., комісар і полковник були призначені з родовитої шляхти. Були визначені також осавули, сотники й отамани.
Таким чином, реєстрові козаки були підкорені польсько-шляхетському урядові. Але маса нереєстрового козацтва, не бажаючи миритися з відновленням шляхетського гніту і побоюючись репресій за участь у повстаннях, тікала на територію Московії, на Слобожанщину, на Дон і Запорожжя. У цей час особливо посилюється переселення з Лівобережжя та Правобережжя на Слобідську Україну, що поклало основу заселення цієї частини наших теренів. Рятуючись від польсько-шляхетського гніту, на Слобідську Україну переселялися козаки, селяни й міщани. Московський уряд сприяв заселенню Слобідської України, підтримуючи українських переселенців матеріально. З Острянином у 1638 р. переселилося 3 тис. осіб, разом з жінками і дітьми. Серед переселенців були не тільки козаки, а й селяни і ремісники.
Селянсько-козацькі повстання 30-х рр. XVII ст. в Україні відіграли велику роль в історії боротьби українського народу за визволення з-під гніту шляхетської Польщі. Вони показали зростання сили й рішучості українських народних мас у боротьбі проти соціального й національного гніту. Селянсько-козацькі повстання 30-х рр. XVII ст. провістили визвольну війну українського народу 1648—1657 рр., у якій було використано воєнний досвід, нагромаджений за роки цих повстань.
Література
Антонович В. Про козацькі часи на Україні. — К., 1991.
Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. — К., 1991.
Боплан Г. Опис України. — К., 1990.
Голобуцький В* Запорозьке козацтво. — К., 1994.
Гошко Т. Нариси з історії магдебурзького права в Україні: XVI — початок XVII ст. — Л., 2002.
Запорозьке козацтво в пам'ятках Історії та культури. — Запоріжжя, 1997.
Заяць А, Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. — Л., 2003.
Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. — Чернігів, 1996.
Лясота Еріх. Щоденник // Жовтень. — 1984. — № 10.
Мишко Д. Северин Наливайко. — К., 1962.
Сергійчук В. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI — середина XVII ст. — К., 1991.
Сергійчук В. Морські походи запорожців.— К., 1982.
Січинський М* Чужинці про Україну. — К., 1992.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора М.С.Пасічник на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.“ на сторінці 5. Приємного читання.