Розділ «Тема IX. УКРАЇНА ЗА ЧАСІВ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — КІНЕЦЬ XVIII СТ.)»

Прикладом продуктивного методу дослідження історичної постаті Мазепи є порівняльний підхід, використаний проф.О.Субтельним. Ось з якого боку можна підійти до вияснення ролі Мазепи в історії України. Під час першого 10-ліття в низці країн Східної Європи, які мали політичні та економічні структури, подібні до Гетьманщини, —дійшло до серії конфронтацій між місцевими елітами та їх вождями, з одного боку, і їхніми сюзеренами, з другого. Ось ці події:

1700 — Иоган фон Паткуль, лідер лівонської шляхти, з допомогою короля Саксонії Августа і царя Петра намагається ліквідувати владу Швеції над Лівонією.

1702 — Станіслава Лещинського обирають королем Польщі задопомогою шведів з мандатом боронити "золоті вольності" шляхтипроти саксонського абсолютизму.

1708 —Іван Мазепа, гетьман Лівобережної України, намагається з допомогою шведів усунути владу російського царя з України.

1711 — Дмитро Кантемір, господар Молдавії, з підтримкою Петра І намагається звільнитись від влади османського султана.

1703 —1711 — Ференц Ракоші II, вождь угорської шляхти, здопомогою Франції, звільнившись від влади австрійського цісаря,прагне створити незалежну Угорщину.

В усіх цих випадках конфлікти виникали із спроб національних вождів відстояти традиційні права та привілеї від утисків з боку іноземних властей. В усіх випадках ватажки повстань— Паткуль, Мазепа, Кантемір і Ракоші мотивували своє право розірвати договір з своїми сюзеренами, договір, який був в системі європейського феодалізму головним регулятором політичних стосунків між місцевими елітами та їх суверенами.

Подібності у повстаннях Мазепи, Паткуля, Кантеміра та Ракоші сягають ще далі. Всі вони користувалися змовою у підготовці до повстання. Кожний з них мав сильного іноземного союзника і чекав на наближення його військ, щоб виступити проти ворога. Кожен мав труднощі зі своєю елітою. Кожному було важко або неможливо покладатись на селян у повстанні. 1, врешті, всі повстання закінчилися поразкою. Правда, тільки Паткуль після зради його королем Августом і видачі Карлу XII був колесований і четвертований. Всі ж решта його знаменитих сучасників померли своєю смертю.

Всі ці національні лідери змушені були емігрувати. Навіть багата історична література на цю тему — подібна. Національно налаштовані польські, українські, угорські, німецькі і молдавські історики зображають своїх політичних діячів як великих героїв національно-визвольних рухів. Навпаки, історики, які були на службі у австрійської, російської, шведської та турецької імперій, вважають їх запроданцями і зрадниками.

УЧАСТЬ УКРАЇНИ В ПІВНІЧНІЙ ВІЙНІ. МІЖНАРОДНЕ ЗНАЧЕННЯ БИТВИ ПІД ПОЛТАВОЮ

Ще в XIX ст. депутат Установчих зборів Франції Казимір Т. Делямар писав: "Ціла Європа була переможена з Карлом XII під Полтавою. На другий день після цієї перемоги... москалі вперше вдерлися в Європу, захоплюючи Малу Росію. Ця перемога являється для них такою важливою, що ще й сьогодні святкується її річниця, тоді коли інші перемоги вже давно забулися. І тепер ще русини, названі малоросами, не називають руськими москалів, вони добиваються своєї незалежності і петербурзький уряд вважає їх своїми ворогами, страшнішими від поляків... В дійсності, історія не повинна забувати, що перед Петром І ті, кого ми сьогодні називаємо рутенцями, називалися русинами, а їх край — Руссю, а ті, кого ми називаємо росіянами, називалися москалями, а їх батьківщина — Московщиною..." ("Європейський народ, забутий історією". Прохання-звернення до Сенату. Часопис "Батьківщина").

Аргентинський вчений Енріке Мартінес Бодо в статті "Комунізм звеличує бойовий успіх царя Петра" зазначив, з якою пишністю святкували в Радянському Союзі 250-річчя перемоги під Полтавою. "Якими ж мотивами керуються володарі Москви у святкуванні перемоги, що її отримав один із царів, себто один із глитаїв народу, проти яких виступав і боровся комунізм? Вони кажуть, що це була перемога над зрадником і чужоземним народом".

Участь України в Північній війні 1700-1721 pp. Російський цар Петро І вирішив "прорубати вікно в Європу", вийшовши для цього на береги Балтики, але йому заважала Швеція. В 1700 р. почалася війна між Росією і Швецією за панування в Європі. Після цілої низки принизливих поразок у битвах з шведами Петро 1 модернізував армію. Цар-реформатор провів також радикальні зміни в управлінні країною і в суспільстві. Війна тривала понад 20 років і закінчилася в 1721 р. Українцям вона коштувала десятків тисяч людських життів козаків, селян, міщан, які гинули в далеких походах в ім"я незрозумілих їм чужих російських планів і амбіцій їх молодого царя. Російські залоги по містах України завдавали часто непоправної шкоди мешканцям, займалися здирством і сваволею москалі. А в козацьких полках Петро І ставив командирами російських офіцерів. Занепокоїлась козацька старшина, вбачаючи в цьому загрозу своєму становищу. Так довго це продовжуватись не могло. Гетьман І.Мазепа писав цареві про чисельні скарги населення, які він отримував, і наругу, яку чинили над ними російські воєводи. Все це, а також хиткість влади самого гетьмана змусила його на рішучі кроки. Ще до Полтавської битви І.Мазепа перейшов на бік Карла XII, плекаючи надії за підтримки останнього досягти незалежності для України і особистих гарантій безпеки і певності свого становища.

^Взагалі ж, битва під Полтавою, яка відбулася 27 червня 1709р., в зарубіжній історіографії розглядається, як війна між Швецією і Росією. Україні місця в цих дослідженнях майже не відводиться, хоча найбільш трагічними наслідки цієї битви були саме для України.

Едвард Шепперд Крізі в своїй роботі "П ятнадцять вирішальних світових битв" пише, що перемога Росії над Швецією під Полтавою набула першорядного значення в світі в силу того, що цим фактом заперечено, а що встановлено. Жеребом гри під Полтавою була Європа. Якщо б там було переможено Петра, — продовжує автор, — тоді найбільша в сучасному світові імперія, повторюючи за Вольтером, потонула б у тому ж хаосі, з якого вона нещодавно виринула.

Карл XII був в Україні дев'ять місяців. За цей час він зробив рейд на Слобожанщину, але вся його кампанія і весь рух гетьманських військ були схожі на гру в піжмурки. Як тільки шведи і козаки починали наступати, російські війська відступали. При цьому цар Петро провів велику пропагандистську роботу, пов'язану з жорстоким переслідуванням прихильників гетьмана, арештами і ув'язненнями сімей козацької старшини. В Лебедині, де була царська ставка, воєнний суд закатував багато тисяч українців, від простих селян і козаків, до старшини, міщан і навіть духовенства. В Глухові цар наказав обрати нового гетьмана. Козакам, що зібралися для цього, виразно було вказано на стародубського полковника Івана Скоропадського. А те, що він був приятелем і прихильником Мазепи, свого законного гетьмана, тільки підкреслювало атмосферу терору і сваволі. Ефект цей був величезний. Населення дійсно було залякано і дійсно треба було великої свідомості і мужності, щоб залишитись вірним старому гетьманові, як залишилися йому вірними найвищі генеральні старшини, біля 5 тис. козаків і 15 тис. запорожців із своїм кошовим отаманом Костем Гордієнком, які прибули до гетьмана до Малих Будищ 27 березня 1709 р.

З 9-ти вже названих місяців 8 йшла безперервна війна у всій Лівобережній Україні. Війна виснажила і стомила як українців, так і шведів, особливо українців, примушених проявляти не тільки героїзм і витримку, а й забезпечувати харчуванням шведів, а також боротись проти своїх же людей в лавах російської армії.

СПАДЩИНА І. МАЗЕПИ

Після Полтавської битви Швеція почала втрачати свою силу і велич. В цей же час розірвана громадянською війною навпіл Річ Посполита втратила своє значення і тепер стає лише предметом торгу поміж могутніми сусідами. На руїнах обох цих держав виростає Прусія, нове королівство, яке бере на себе роль збирача германських земель. Росія буквально ввалюється в Європу і з того часу вимагає для себе місця в сім'ї європейських народів, які відразу починають відчувати на собі тиск неєвропейських впливів.

Починається перша велика українська еміграція, а в Україні зникає її так старанно плекана за гетьмана Мазепи, хоч і дорого оплачувана, суверенність.