Розділ XI. УКРАЇНА В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Причини і початок 2-ої світової війни

Країною, яка розпочала другу світову війну, є фашистська Німеччина. Це безперечний історичний факт. Але одним із організаторів нової світової війни була зовсім не Німеччина, а Радянський Союз в особі "товариша" Сталіна. Саме Сталін, переслідуючи свої власні цілі, сприяв створенню достатньо потужного німецького вермахту, організував підготовку на території СРСР німецьких льотчиків і танкістів, забезпечив Німеччину сировиною і продовольством. Головною метою сталінської політики залишалася ленінська ідея "світової революції". Сталін прагнув використовувати Німеччину для розгрому західноєвропейських країн, насамперед Англії та Франції, з тим, щоб потім завдати удару по знекровленій Європі. Створення комуністичних режимів у Європі розглядалося Станіном як вирішальна передумова для здійснення кінцевої мети - "світової революції".

Черговим дипломатичним кроком, який сприяв початку другої світової війни, було підписання так званого "пакту Молотова - Ріббентропа". 23 серпня 1939 р. в Москві у присутності Сталіна сталася зустріч міністрів закордонних справ СРСР і Німеччини. Молотов і Ріббентроп швидко прийшли до взаємної угоди і підписали договір про ненапад між СРСР і Німеччиною. Ця угода була вигідною і необхідною обом сторонам, хоча кожна з них переслідувала свої власні цілі. Гітлер ненавидів комуністичний режим, і прагнув у майбутньому до захоплення територій на Сході, перш за все за рахунок саме СРСР. Але спочатку німцям було необхідно захопити Західну Європу, при цьому, щоб не отримати удару в спину, потрібно було заручитися нейтралітетом Радянського Союзу. Тільки за цієї умови Гітлер міг розпочати нову велику війну. У свою чергу Сталін розраховував за допомогою німецької агресії максимально ослабити західноєвропейські країни, у тому числі й саму Німеччину, і завдати свого переможного удару по капіталістичній Європі. До цього "визвольного" європейського походу СРСР готувався серйозно і ретельно, поставивши всю економіку країни на військові рейки і створивши найпотужнішу та якнайкраще оснащену армію в світі.

Підписаний у Москві договір зобов'язав СРСР і Німеччину протягом 10 років утримуватися від агресивних дій у відносинах один до одного. Крім того, був підписаний і таємний протокол, що передбачав розділ сфер впливу цих країн у Східній Європі. Агресори заздалегідь розділили майбутню здобич. Польща як самостійна держава повинна була зникнути з політичної карти Європи, а кордон між володіннями Німеччини і Радянського Союзу - проходити по річках Нарев, Сан і Західний Буг. Таким чином, СРСР повинен був отримати території Західної Білорусії та майже всієї Західної України. Крім того, сферою інтересів СРСР визнавалися прибалтійські держави і Бесарабія. Отримавши гарантії радянського нейтралітету, Гітлер почав війну в Європі.

Возз'єднання українських земель у складі СРСР

Зміни в ОУН

Єдиною силою, яка могла чинити організований опір владі, була підпільна мережа ОУН. Проте саме в цей час в ОУН стався розкол. Ветерани руху орієнтувалися на закордонний центр ОУН на чолі з А. Мельником. У серпні 1939 р . фракція Мельника провела свою конференцію в Римі та проголосила його одноосібним лідером організації. Молоді оунівці віддавали перевагу радикальнішому Є. Бандері, звільненому німцями з польського ув'язнення. У вересні 1939 р. Бандера висунув перед ОУН завдання битися з будь-яким противником незалежної української держави. У лютому 1940 р . Бандера організував конференцію своїх прихильників у Кракові, яка фактично оформила розкол ОУН на дві частини. Більшість членів організації пішли за Є. Бандерою, вони почали називатися ОУН-Б або бандерівцями. Решта взяли собі назву ОУН-М або мельниківці. Обидві фракції встали на непримиренні позиції, що нерідко приводило до збройних сутичок між ними.

Українці за межами УРСР. Близько 550 тис. українців потрапили на територію Генерал-губернаторства, як німці почали називати захоплені ними польські землі. Тут була створена українська неполітична організація, оскільки формування будь-яких політичних партій окупанти заборонили. Український центральний комітет (УЦК) на чолі з В. Кубійовичем був організацією соціального забезпечення, і намагався надавати допомогу літнім і хворим людям, безпритульним і знедоленим. У місцях, де компактно проживало українське населення, були відкриті українські школи, кооперативи і молодіжні організації. У Кракові функціонувало українське видавництво. Проте в цілому тяготи німецької окупації українське населення несло в такій же мірі, як і польське.

У Закарпатті, захопленому угорцями, проживало більше 500 тис. українців. По відношенню до них угорський уряд повів політику "мадьяризації". Тисячі українців були заарештовані, сотні - розстріляні, а близько 30 тис. чоловік втекли до сусідньої Галичини. Угорці заборонили всі українські організації та видання, почали хижацьку економічну експлуатацію краю.

26 червня 1940 р. в Москві був вручений ультиматум радянського уряду послу Румунії. Румунам пропонувалося протягом 4-х днів вивести свої війська з території Бесарабії та Північної Буковини і передати ці землі СРСР. Уряд Румунії був вимушений прийняти цей ультиматум. 28 червня частини Червоної армії форсували Дністер і вступили на територію Бесарабії та Північної Буковини. Того ж дня були зайняті міста Чернівці, Хотин та Акерман. 2 серпня 1940 р. сесія Верховної Ради СРСР включила ці території до складу Радянського Союзу. До Радянської України приєднувалися Хотинський, Акерманський та Ізмаїлський повіти Бесарабії, а також Північна Буковина.

Не дивлячись на тяготи окупації і тоталітарного режиму, вперше за декілька століть майже всі українці об'єдналися в рамках єдиної території, що стало важливим етапом у боротьбі українського народу за соборність. У той же час репресивний радянський режим дуже швидко переконав населення Західної України, що його майбутнє не у складі СРСР, а в створенні незалежної української держави.

Причини Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр

Вторгнення до України фашистських військ

У перший же день війни частини вермахту і його союзників вдерлися на територію

України. Німецька авіація піддала бомбовим ударам радянські військові з'єднання, аеродроми, вузли зв'язку, залізничні станції, а також міста Київ, Львів, Житомир, Тернопіль, Одесу. На території України наступало 57 дивізій і 13 бригад групи армій "Південь", їм протистояли війська Київського й Одеського військових округів, об'єднані в Південно-Західний фронт. Командуючим фронтом був призначений маршал С. Будьонний, членом Військової Ради - М. Хрущов. У перший же день війни радянський уряд оголосив загальну мобілізацію. В Україні до лав Червоної армії влилося близько 2,8 млн чоловік, з них понад 200 тис. добровільців.

Перша крупна битва на території України сталася 23 - 29 червня 1941 р. в районі Броди - Рівно - Дубно, де з обох боків брали участь близько 2 тис. танків. Радянські частини, зазнавши величезних втрат, відступили, що призвело до оточення і розгрому двох радянських армій у Львівському виступі. 30 червня німці зайняли Львів, Луцьк, Рівно, 9 липня - вступили до Житомира, а 11 липня вийшли до річки Ірпінь, що протікає в 15 км. від Києва. У перші тижні війни німецькі війська захопили всю територію Литви, Латвії та Молдавії, майже всю Білорусію й Естонію, значно просунулися углиб України. Стрімкий наступ вермахту супроводжувався небаченими втратами Червоної армії, яка втратила близько 1 млн солдатів, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків і близько 10 тис. гармат. Компенсувати такі величезні втрати за короткий строк було неможливо.

Головною причиною, що призвела до важких поразок Радянської армії в початковий період війни, була її націленість виключно на ведення наступальних операцій. Ні армія, ні економіка, ні країна в цілому не готувалися до оборонної війни, і були застигнуті зненацька раптовим німецьким ударом. Тисячі радянських літаків, так і не встигнувши піднятися в повітря, були знищені противником прямо на прикордонних аеродромах. Армади танків і величезна кількість артилерії також були втрачені в перші ж дні війни. Відсутність надійного зв'язку і втрата управління військами призвели до повного хаосу в усіх ешелонах Червоної армії. Крім того, німці захопили біля самих кордонів справді гігантські запаси стратегічної сировини, палива, боєприпасів, озброєння й амуніції, що в значній мірі дозволило їм тривалий час вести успішну війну проти СРСР.

Важливою причиною поразок радянських військ була і та обставина, що в передвоєнні роки сталінським репресіям піддалося більше 40 тис. командирів Червоної армії. Світова історія не має подібного прикладу масового знищення військових кадрів керівництвом власної країни. На тлі вермахту, що мав досвід дворічної переможної війни в Європі, військове мистецтво молодих радянських командирів залишало бажати багато кращого. З метою зміцнення дисципліни й авторитету командного складу в армії була запроваджена страта без суду.

Спроба проголошення незалежності України