Розділ V. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Україна до середини XVII ст

Одним з найбільш важливих моментів в українській історії стала національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького, яка почалася в 1648 р. Попереднє десятиліття поляки називали часом "золотого спокою". Козацтво в Україні практично було розгромлене, польська адміністрація контролювала всю територію країни, українські селяни нещадно експлуатувалися магнатами, приносячи їм нечувані прибутки, католицька церква повільно, але впевнено завойовувала все нові позиції в Україні. Здавалося, український народ остаточно поставлений на коліна, але це було "затишшям перед бурею". Ні козаки, ні міщани, ні селяни України не змирилися з іноземним гнітом і прагнули до створення вільної та процвітаючої батьківщини. Україна потребувала харизматичного лідера, великого політика, полководця й організатора, який зміг би очолити всенародну боротьбу за свободу. Таким лідером став Богдан Хмельницький.

Богдан Хмельницький. Хмельницький народився близько 1595 р. в сім'ї дрібного українського шляхтича. Його батько за свою багатолітню військову службу отримав маєток в Суботові на Черкащині. В молодості Богдан здобув блискучу освіту в єзуїтських школах у Львові та Варшаві. Він досконало володів основними європейськими мовами, а також латинською та грецькою і був одним із найосвіченіших людей свого часу. Бездоганні манери і чудова ерудиція відкрили йому двері в найпрестижніші будинки Польщі. Сам король Сигізмунд III особисто знав Богдана і відзначав його серед однолітків.

У 1620 р. Богдан разом зі своїм батьком взяв участь у битві з турками під Цецорою. Його батько загинув у цьому нещасному для поляків бою, а сам Богдан потрапив у полон до турків, які передали його потім кримським татарам. Польський король сам заплатив за Богдана викуп, і, повернувши молодого Хмельницького до Варшави, призначив його офіцером своєї гвардії. Вже у 1629 р. Богдан Хмельницький, діючи зі своїм загоном у Румунії, полонив двох місцевих князів і віддав їх королю. Це був його перший помітний бойовий успіх.

У 1638 р. Богдан Хмельницький отримує високу посаду писаря Запорізького війська. Польський уряд, що забороняв довгий час вибори українських гетьманів, вирішив, нарешті, ввести посаду наказного гетьмана, який призначається Варшавою. За задумом поляків це повинно було сприяти активнішій співпраці з ними українського козацтва. У 1646 р. таким наказним гетьманом був оголошений Іван Барабаш, в якому поляки були цілком впевнені. Генеральним писарем при гетьмані був призначений Богдан Хмельницький. У ці роки влада нового польського короля Владислава IV була до крайнощі обмежена волею сейму і шляхти. Молодий король мріяв про славну війну, але задоволені своїм життям магнати і не думали воювати. Задумавши війну проти турок, Владислав IV хотів за допомогою українських козаків спровокувати противника на виступ. У цьому випадку сейм вимушений був би оголосити війну Туреччині. У 1646 р. король провів таємну зустріч у Варшаві з козацькою старшиною, в числі якої були Барабаш і Хмельницький. Козаки отримали гроші, прапор і дозвіл короля на створення 12-тисячного війська, а також письмовий наказ бути готовими для виступу проти Туреччини та її союзника Кримського ханства. Крім того, прагнучи привабити на свій бік українське козацтво, Владислав IV написав грамоту, в якій підтверджував колишні козацькі вольності, але нарікав на те, що сам не в силах їх відновити.

У цей час із Хмельницьким сталися великі особисті неприємності. Його старий ворог Чаплинський, ставши черкаським підстаростою, напав на маєток Богдана Суботів, спалив дощенту, а навколишні землі оголосив своєю власністю. Хмельницький звернувся зі скаргою до Варшави, але польська влада підтримала дії Чаплинського. Це була остання крапля, що переповнила чашу терпіння. Богдан Хмельницький зважився на повстання проти поляків.

Початок повстання

У Січі Хмельницькому удалося зібрати більше 3 тис. козаків, яким і був зачитаний королівський рескрипт, що дозволяв козакам підняти зброю проти Польщі. Козаки з великим піднесенням сприйняли цю звістку і висловили гаряче бажання виступити на боротьбу за звільнення України. Тут же вони закидали Хмельницького своїми шапками, що означало обрання його гетьманом. Проте Хмельницький не погодився прийняти гетьманство до загальних зборів військових чинів. Організувавши свій загін, Богдан вирішив насамперед оволодіти фортецею Кодак і відновити в повному об'ємі зв'язок Запоріжжя з Україною.

Після захоплення Кодака, Хмельницький розіслав по містах України відозву, в якій, посилаючись на королівську грамоту, закликав козаків встати під його прапори. Незабаром до нього прибули Полтавський, Миргородський і Гадяцький реєстрові полки, а також окремі групи козаків з інших міст.

Наказний гетьман Барабані, дізнавшись про діяльність Хмельницького, доповів про неї коронному гетьману М. Потоцькому, який тут же вислав йому на підмогу свого сина Стефана з 9 тис. польських військ. У розпорядженні Барабаша було 5 тис. тих козаків, які заприсягнулися йому на вірність. Зустрівшись із польськими військами в Черкасах, Барабані виступив у похід на фортецю Кодак, зайняту Хмельницьким. Він рушив зі своїми козаками на човнах вниз по Дніпру з метою блокади фортеці з боку річки. Польські сили пішли сушею, маючи на меті взяти в облогу Кодак з боку степу та відрізати Хмельницькому всяку можливість до відступу.

Проте Богдан Хмельницький також здійснив оборонні заходи. Проти флотилії Барабаша він виставив на дніпровській косі потужну батарею, забезпечивши її важкою артилерією і достатньою кількістю піхоти, озброєної довгими списами. Ця позиція була майстерно замаскована очеретом. Залишивши у фортеці незначний гарнізон, Богдан наказав йому постійно з'являтися на кріпосних валах і стінах, імітуючи присутність в Кодаку всієї армії. З основними ж силами Хмельницький вийшов таємно із фортеці та розташувався в ярах у декількох верстах від неї.

Незабаром показалася флотилія Барабаша. Реєстрові козаки зовсім не чекали активних дій Хмельницького, розраховуючи застати його у фортеці. Першою вдарила по човнах Барабаша замаскована на косі батарея. Залп її виявився вельми вдалим. Багато човнів було розбито, а останні, переповнені людьми, що рятувалися з води, почали безладно причалювати до берега. Після першого ж залпу своїх гармат, Богдан вийшов із засідки і раптово вдарив по поляках. Битва носила запеклий і наполегливий характер. Але скоро поляки не витримали козацького натиску і почали відступати. Хмельницький, загнавши їх у вузьке місце між річкою і фортецею, всіх польських воїнів винищив, а польських офіцерів із реєстровими козаками узяв у полон. Покінчивши з поляками, Богдан рушив на реєстрових козаків Барабаша, які, висадившись на берег, готувалися до оборони.

Хмельницький не став їх атакувати, а, виставивши перед фронтом білу корогву з написом "Мир християнам!", звернувся до них з полум'яною промовою, закликаючи до захисту вітчизни проти поляків. Ледве Хмельницький закінчив свою промову, як всі реєстрові козаки Барабаша покидали зброю і стали кричали: "Готові померти за вітчизну і віру православну! Керуй нами, Хмельницький, повелівай і веди нас, куди честь і користь наша вимагають!". Після чого козаки кинулися шукати Барабаша і знайшли його в одному з човнів. Козаки вивели Барабаша на берег і хотіли тут же вчинити над ним суд, але Барабаш вирвався з їх рук, кинувся в річку і втопився. Об'єднавши свої війська з козаками, що перейшли на його бік, Хмельницький був проголошений ними гетьманом України..

Насамперед Хмельницький зайнявся комплектовуванням своїх полків та їх озброєнням. Після перемоги при Кодаку до нього почали збиратися козаки з усієї України. Крім того, гетьман, подарувавши кримському ханові Іслам-Гірею полонених поляків, просив хана про союз із ним проти Польщі. Іслам-Гірей, посилаючись на те, що його сюзерен Туреччина в даний час знаходиться в стані миру з Річчю Посполитою, відмовився від прямого й офіційного союзу з Богданом. У той же час, він вислав у розпорядження Хмельницького загін татарської кавалерії на чолі з мурзою Тугай-беєм у кількості 4 тис. чоловік.

Битва біля Жовтих Вод

Син коронного гетьмана Польщі С. Потоцький, зібравши свої війська, рушив з ними проти Хмельницького. Богдан виступив йому назустріч з козаками та татарами Тугай-бея. При наближенні поляків, Богдан вибрав зручну для себе позицію на річці Жовті Води, і сильно зміцнив її окопами і важкою артилерією. Сам же з більшою частиною свого війська приховано зайняв позицію в довколишній балці. Щоб заманити поляків на це місце, Богдан послав до них декілька загонів легкої кавалерії, які, з'являючись постійно перед польською армією і не вступаючи з нею в бій, відводили поляків за собою в потрібному козакам напрямі. Таким чином вони вивели всю польську армію на табір Хмельницького. С. Потоцький, побачивши, що козаки постійно тікають від його війська, був абсолютно впевнений у своїй перевазі, і, виявивши перед собою козачий табір, з ходу атакував його. Поляки, провівши перший залп по козацькому стану, кинулися на його штурм. У цей час Хмельницький раптово вдарив на них із тилу, розладнавши їхні лави. Розгром польської армії стався швидко і ефективно. Залишивши на полі бою більше 12 тис. убитими, поляки побігли в різні боки. Козаки, що кинулися переслідувати ворога, рубали і кололи їх без пощади. Близько 50 польських офіцерів на чолі з гетьманом Потоцьким було узято в полон і відіслано в дар кримському ханові. Втрати Хмельницького були незначними. Ця, прекрасно проведена Богданом Хмельницьким, битва, сталася 8 квітня 1648 р.

Перші кроки до створення незалежної української держави

Битва під Корсунем

Київський тріумф Б. Хмельницького