Розділ «Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)»

У 1940 р. було утворено норвезький уряд В. Квіслінга ("квіслінгівський"), який співробітничав із німцями.

Після розгрому Франції, почав діяти уряд Петена, у Югославії було утворено "незалежну Хорватію" на чолі з Павелечем.

У цілому, за роки війни у різних країнах окупованої Європи створювалися колабораціоналістські уряди, які повинні були співпрацювати із фашистами.

Крім того, колабораціоналізм проявлявся у діяльності різних структур (наприклад,адміністративних) на окупованих та підлеглих територіях.

Проте чим ближче до кінця війни, тим більша кількість маріонеткових урядів намагається перейти на бік союзників.

Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 року повною поразкою Німеччини і Японії та їх союзників. Ці країни були окуповані і мали виплачувати репарації. Крім того, передбачалась ліквідація їх армій, реорганізація політичних систем тощо.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що оскільки однією із причин війни були протиріччя територіального устрою країн Європи, після війни були переглянуті кордони. Так, Польща отримала землі Силезії, Помор'я і Данциг (Гданьськ); Чехословаччині повернули землі, втрачені у 1938-1939 рр. (крім Підкарпатської Русі). Частково були повернуті території країнам Центральної і Західної Європи. Значні території відійшли до СРСР як на Заході, так і на Сході.

Потрібно підкреслити, що не всі ці зміни були позитивними. Наприклад, була ліквідована давня історична німецька земля Східна Пруссія (її поділили СРСР і Польща), із Східної Європи у Центральну було переселено декілька мільйонів німців, які жили там з давніх часів.

У цій ситуації багато народів покладалися на роль нещодавно (1945 р.) утвореної Організації Об'єднаних Націй (ООН). Основним призначенням ООН, згідно із Статутом було забезпечення загального миру та безпеки в усьому світі. Головними робочими структурами ООН затверджувались: Генеральна Асамблея,яка приймала рішення від імені ООН 2/3 голосів, та Рада Безпеки. Але через політичні та ідеологічні протиріччя ООН не стала реальним механізмом для врегулювання спірних питань.