Події 1960-1970-х років фахівці часто називають феноменом "краху ідеологій".
Чому зазнала краху комуністична ідея на Сході Європи ми розглянули. На Заході також відбулася переоцінка цінностей. Багатьом здавалось, що жодна ідеологічна система не в змозі запропонувати реальну модель майбутнього, всі політичні партії не встигали за розвитком НТР, проблемами в економіці. Особливо гостро на зміни у світі реагувало молоде покоління. Відкинувши буржуазні і комуністичні ідеали, молоде покоління шукало нових шляхів.
Може тому у цей період знову стали реставруватись ідеї троцькізму, анархізму, неомарксизму, вчень Т. Маркузе, Е Фромма, А. Камю, Ж.-П Сартра та ін. Логічним продовженням цих пошуків стала "червона весна" 1968 р. у Європі: (вуличні бої молоді з поліцією), "червоний терор" у Німеччині, Італії.
Іншим напрямком став пошук нових систем соціально-політичної побудови суспільства. Основну роль тут відігравали мотиви повної відмови від індустріального суспільства як від антигуманного, яке може призвести планету до економічної катастрофи або до термоядерної війни. Тому у 70-ті роки навколо цих ідей починають утворюватися різні неформальні організації, наприклад "Грінпіс", рух "зелених" (перша партія "зелених" з'явилася у 1973 р. у Великобританії). Деякі з представників цих партій увійшли до парламентів.
У другій половині XX ст. відбувався подальший розвиток політико-державних інституцій: розвивалося самоуправління зникали фашистські режими, утворювалися коаліційні уряди.
Якщо спробувати визначити головну тенденцію цього періоду, то можна стверджувати, що у 60-70-ті роки у соціально-економічному житті Заходу постійно відбувалося то збільшення ролі держав в економіці, то зменшення. Головним підсумком такої політики стало орієнтування на збільшення добробуту населення. Тому дещо приглушувалися соціальні конфлікти.
Студентам потрібно пам'ятати, що Західна Європа усі ці роки активно працювала над процесами інтеграції, утворюючи інституції, які забезпечували економічне та політичне співробітництво.
Європейське економічне співтовариство не тільки весь час розширювалось, але й сприяло вирівнюванню рівня економік країн - учасниць. З 1949 р. у Європі діяла Єврорада, пізніше доповнена Європарламентом, у 1957 р. створено Європейське Економічне Співтовариство (СЕЄ).
І все ж, незважаючи на всі заходи, у середині 70-х років світ опинився перед економічною кризою. Спроби вийти із кризи активно розпочав уряд Р. Рейгана (США), який виходив з програми "відродження Америки" шляхом технічного переоснащення промисловості. Найбільш помітною фігурою у політиці Великобританії була М. Тетчер, яка захищала доктрину "ядерного стримування", підтримувала ідею сильної армії.
Французьку політику другої половини XX століття визначали такі політики, як Ф. Міттеран, Ж. Ширак. Основними векторами їх політики було також намагання вийти із кризи, хоча методи антикризових заходів були суттєво відмінними: так, Ф. Міттеран проводив часткову націоналізацію банків і деяких підприємств, а уряд Ж. Ширака, навпаки, денаціоналізував промислові групи і банки,скоротивши державний сектор. Треба зауважити, що обидва методи не були дуже вдалими.
Найбільш знаковою подією кінця 80-х - початку 90-х років стало об'єднання Німеччини. Об'єднана Німеччина стає провідною індустріальною державою світу.
Світова криза особливо гостро проявилася у Східній Європі. Це, у свою чергу, призвело до жорсткого загострення усіх протиріч. З кінця 80-х років починається низка демократичних ("оксамитових") революцій, які призвели до падіння тоталітарних режимів у Польщі, Угорщині, Болгарії, Чехословаччині, Румунії. Дуже складними були події у Югославії, яка в результаті розпалась на ряд суверенних держав. Цей процес супроводжувався запеклими міжетнічними конфліктами, втручанням авіації НАТО, введенням контингенту військ ООН Найбільш вагомою подією став розпад СРСР (грудень 1991 р.). Колишні республіки СРСР почали активно інтегруватися в ЄЄ та НАТО
Розпад СРСР призвів до загальної кризи комуністичного руху. Однак це не означало повної ліквідації комуністичних режимів у світі. Куба, Північна Корея, Лаос, В'єтнам та деякі інші країни, переважно "третього світу", продовжували жити в умовах свого бачення політики соціалізму.
Студенти повинні запам'ятати, що на початку 90-х рр. світ перестає бути біполярним, хоча це не означало, що людство вступило у фазу безконфліктного розвитку. Уже з 90-х років вчені почали говорити про розкол світу на "глобальне місто" і "глобальне село". У ряді країн швидко зростають гігантські мегаполіси (Мехіко, Бомбей, Калькутта, Шанхай, Токіо, Джакарта та ін.). Це відбувається переважно у більшості регіонів "третього світу", що призводить до серйозного дисбалансу в країнах. Іншою проблемою є зниження темпів приросту населення у високорозвинених країнах. Іще однією з важливих проблем є питання міграції населення у розвинені держави Заходу, що призводить до насамперед загострення міжетнічних та міжрелігійних конфліктів.
Тема 9. Постіндустріальна цивілізація
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу» автора В.А.Клименко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. Особливості кризи світової цивілізації другої половини XX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.