Розділ «Тема 9. Постіндустріальна цивілізація»

Останні десятиліття XX століття - це період найбільшого загострення біполярного світу, гонки озброєння, винаходу нових видів зброї, новітніх технологій - постійно змушували збільшувати витрати на військові бюджети. Це, у свою чергу, ще більше загострювало соціально-економічні проблеми. Все більше людей починало розуміти, що так далі продовжуватися не може.

США і СРСР активно використовували свій вплив, втручаючись у справи незалежних держав під гаслами "демократії" (Польща 1981 р., Гренада 1983 р., Панама 1989 р.).

У 1990-1991 рр. на теренах СРСР відбулися серйозні зміни. Усі союзні республіки прийняли Декларації про суверенітет. СРСР як країна перестає існувати. Починається нова епоха і у міжнародних відносинах. Так, країни Балтії орієнтуються на захід, Білорусія - на Росію, країни Середньої Азії - на ісламський світ. Зникли міжнародні організації (ОВД, РЕВ).

Країни Східної Європи вперше за післявоєнний період змогли самостійно вирішувати свої проблеми. Найбільш активними і одними із перших визначилися події у Польщі. Тут провідну роль відіграли незалежні профспілки "Солідарність" на чолі з Л. Валенсою. У 1989 р. було сформовано новий уряд, який прийняв нову редакцію Конституції, провів перебудову економіки. Проте швидкі зміни призвели до нестабільності економіки, закриття ряду підприємств, безробіття ("шокова економіка"), що викликало невдоволення населення.

Подібні зміни відбулися і в інших країнах колишнього соцтабору (Угорщина, Румунія, Чехословаччина, НДР, Болгарія, Албанія та ін.). Змінилася політична карта Східної Європи. У 1993 р. виникли дві держави - Словаччина і Чехія; з 1990 р. перестала існувати НДР. З кінця 80-х років почалася зміна політичної карти Югославії. у 1991 р. Сербія відокремилася від Хорватії, що призвело до військового протистояння. Боснія і Герцеговина також почали проголошувати суверенітет, однак знову виникло питання етнічних сербів, які хотіли залишитися у складі СФРЮ. Особливо жорстоке протистояння мало місце в албанському окрузі Косово. Для придушення конфлікту було застосовано бомбардування авіацією НАТО найбільш конфліктних територій. Складана ситуація залишилася до кінця 90-х років. Проте і сьогодні питання етнічних сербів остаточно не вирішене. У 1992 р. (до 2006 р.) утворюється Союзна Республіка Югославія (Сербія та Чорногорія), інші республіки Югославії стали незалежними.

Із середини 80-х років найбільш активно розвивається Китай. Він має найвищий у світі показник ВНП. у Китаї відбулася приватизація державного майна, активно розвиваються різні форми власності.

Як противага Китаю - особливий диктаторський режим у Північній Кореї з численною армією, ядерною зброєю, своєрідним баченням побудови соціалізму.

Отже, після розпаду соціалістичної системи можна вважати, що світ став багатополюсним. Частина населення планети живе у демократичному світі (США, Західна Європа, Японія, Канада, Нова Зеландія, Австрія) і більша частина - у світі формування нових моделей розвитку і нестабільності.

У XXI столітті з'явився і новий термін міждержавних відносин - глобалізація. Сьогодні цей термін означає процес зближення країн, народів, нівелювання національних особливостей. Зрозуміло, що питання глобалізації має своїх прихильників і противників.

Необхідно також враховувати, що процес глобалізації включає політичні, економічні, культурні, ідеологічні складові, він не позбавлений ряду протиріч (наприклад, з одного боку, поява наднаціональних капіталів із багатомільярдними прибутками і, злиденне становище багатьох країн), звідси загострення соціальних, екологічних, політичних проблем людства.

Студентам треба розуміти, що існують різні моделі розвитку глобалізації. Наприклад, Євроамериканська модель, в основі якої лежить демократизація людського суспільства, є не прийнятною для багатьох країн Азії і Африки. Іншою являється позиція ряду дослідників, які моделюють зміну біополярного світу на поліполярний, який може загрожувати людству численними конфліктами (теорія "зіткнення цивілізацій").

Тому з другої половини 90-х років стає активнішим антиглобалістський рух, який також має різні форми і напрямки. Це проявляється як у антиамериканських настроях (США як лідер глобалізації) серед багатьох народів "третього світу", так і у спалахах націоналізму, релігійного фанатизму у ряді країн.

Отже, кінець XX - початок XXI ст. визначив ряд найбільше важливих проблем:

1. Найголовніші - це: а) проблема державних кордонів нових держав; б) визнання цих держав міжнародною спільнотою; в) регіональні конфлікти, число яких не зменшується з роками (наприклад, війна за Нагорний Карабах між Вірменією і Азербайджаном у кінці 80 - початку 90-х рр., громадянська війна в Алжирі (1992-2000), у Росії в 90-х роках, Чечні, Дагестані);

г) релігійні конфлікти в Індії, Афганістані, Чаді та інших країнах;

д) також дуже актуальною залишається проблема тероризму, проявом якого стали події у багатьох країнах світу.

2. Проблема діяльності і статусу НАТО. У 90-х рр. - на початку XXI ст. НАТО значно збільшило кількість членів. Туди вступили ряд країн пострадянського простору: Польща, Угорщина, Чехія, Болгарія, Румунія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва, Словенія та ін.

Аргументуючи свої дії боротьбою за світову безпеку, НАТО у 1999 р. провело військові дії проти Союзної Республіки Югославії, в результаті чого тисячі мирних людей постраждали.

3. У зв'язку із втратою позицій світового лідерства існує проблема боротьби США за світову монополію у міжнародній політиці. Так, розширюючи військові бази на Близькому і Середньому Сході, США мотивують такі дії загрозою з боку міжнародного тероризму. (Під цим гаслом США розпочали воєнні дії в Іраку у 2003 р.). Така позиція викликає серйозні соціальні протести в різних країнах світу. Проте не враховувати загрозу міжнародного тероризму також не можна.